Невтішна ситуація, що нині складається у сільському господарстві, нерідко змушує опускати руки навіть тих сільгоспвиробників, які вже зуби з’їли на виробництві сільськогосподарської продукції...
Невтішна ситуація, що нині складається у сільському господарстві, нерідко змушує опускати руки навіть тих сільгоспвиробників, які вже зуби з’їли на виробництві сільськогосподарської продукції. Та й у народі побутує думка, що на землі ще ніхто багатства не заробив, хіба що горба нажив. З цим, напевно, можна було б погодитись, якби не було в нашому житті інших прикладів, якби не бачила фермерських господарств, як, скажімо, в Олега Галасуна, що мешкає у селі Чаруків Луцького району. Цей освічений чоловік, напевно, дав би фору будь-якому посадовцю-теоретику щодо розв’язання багатьох наболілих проблем у галузі сільгоспвиробництва
Олена ДУДКЕВИЧ
ДОВЕЛОСЬ ПРОЙТИ 27 СУДІВ До нашого краю Олег Галасун прибув після закінчення Одеської академії харчової промисловості і почав працювати на Чаруківському консервному заводі головним інженером і технологом в одній особі. Та з 1993 року на підприємстві почалися не найкращі часи, і Олег Галасун вирішив займатись вирощуванням овочів у власному господарстві. Спершу - для себе, бо ж сподівався, що виробничий процес на заводі таки налагодиться, адже стільки праці довелось вкласти у це підприємство. Під час реконструкції по запчастини їздив у різні куточки України і навіть Росії. Та Чаруківському консервному заводу, видно, не судилось існувати далі. - Завод належав місцевому колгоспу, - із сумом розповідає фермер, - тоді все залежало від волі керівника, а він вирішив, що не потрібне йому наше підприємство — і завод закрили. Довго ще не міг розірвати зв’язки з місцевим сільгосппідприємством Олег Галасун. Одного дня його поставили перед фактом, що він звільнений — без попереджень і будь-яких розмов. Почав Галасун добиватися правди і вимагати, щоб звільнили його по закону. Через двадцять сім судів пройшов, доки керівництво господарства погодилось виплатити чоловікові заробітну плату за два роки вимушеного прогулу та звільнити, як велить закон. По тому Олег Галасун зареєструвався у центрі зайнятості й отримав безпроцентний кредит на розвиток підприємницької діяльності. Каже, що добра справа то була, тільки біда, що давали кредити всім підряд, замість того, щоб зробити системний відбір, провести навчання і проконтролювати, на що кошти витрачені. Зареєструвався чоловік підприємцем і почав збільшувати площі під вирощування овочів. Хотілось Олегу Галасунові, щоб з толком усе було. Прийшов у податкову, щоб сплачувати фіксований податок і мати право на соціальний захист, пенсію. Відмовили. Мовляв, немає в нас такої інструкції, фіксований податок - тільки для підприємств передбачений. Тому й мусив здавати порожні звіти, наче діяльності ніякої не веде, а свої овочі продавати як з підсобної ділянки. Парадокс?.. Відпрацювавши кредит, Олег Галасун став фермером. Тепер має можливість сплачувати фіксований податок, тільки, за його словами, до фіксованого податку сьогодні додали ще чимало різних нюансів і в кінцевому результаті вийшло, що фермер мусить здавати цілу кіпу усіляких звітів. Пригадуючи перші роки свого господарювання, Олег Галасун зізнається, що якось некомфортно почувався, коли доводилось на базарі огірками торгувати: вчора – ще був заввиробництвом, а сьогодні… Та за якийсь час зрозумів Олег Галасун, що торгує він своїм, а не краденим, до того ж овочі на базарі були чи не найкращі, тому соромитись було нічого. Звик. Дивуються люди, коли підходять на ринку до Галасуна: - І чому це у вас такі гарні ранні огірки, а в нас – нема? На це фермер усміхається і запитує: - У вас є робота? - Є. - Скільки днів на тиждень ви на ній працюєте? - П’ять, а коли треба, то і в неділю працювати доводиться. - А скільки разів на дачі буваєте? - Раз на тиждень. - Ось вам і відповідь, - каже Олег Галасун. – Адже у вас є головна робота, якій ви віддаєте свій час, для мене ж вирощування овочів – основний хліб, тому кожен повинен своєю справою займатись.
ВИРОСТИТИ – НЕ ПРОБЛЕМА, ГОЛОВНЕ – ЗБУТИ З-поміж багатьох волинських фермерів Олега Галасуна вирізняє скрупульозне ставлення до справи, якою він займається. Постійно у пошуках нових технологій, підходів. Завдяки цьому йому вдається добиватись високих врожаїв. Сьогодні в Олега Галасуна під овочами перебуває майже три гектари землі, яку він обробляє зі своєю сім’єю. Каже, що міг би збільшити виробництво, але тоді не зможе продати. На жаль, наш ринок доволі обмежений. Головна проблема – це те, що немає великих переробних підприємств, тому стає вигідніше вирощувати цукрові буряки, які набагато дешевші, ніж столові, але їх можна завжди здати. Сьогодні південні області України нарощують виробництво овочів, але тільки завдяки збільшенню кількості переробних підприємств. На Волині ж немає жодного потужного підприємства, яке б займалось переробкою овочів. - Коли ще працював наш завод, - розповідає Олег Галасун, - ми заготовляли ягоди, в основному суницю садову, на Поліссі. Там цілі райони займались її вирощуванням. Сьогодні цього немає. А це ж і зайнятість, і заробіток. Доводиться багато чути про відродження села, будівництво доріг, шкіл. Як на мене, то в першу чергу треба дати людям можливість заробляти гроші у селі, а тоді вже забезпечувати закладами відпочинку, будувати дороги, бо в гіршому випадку це нікому не буде потрібно. З овочевою продукцією спокою ніколи не буде. Потрібно мати і сховища, і постійних клієнтів. За сезон реалізувати огірки, помідори, капусту важко, тому фермер вирішив займатися засоленням овочів, завдяки цьому можна розтягнути період їхнього споживання. Та й коштують вони дорожче, ніж свіжі. Кажуть, що європейці вже давно відмовились від консервації, а квашенина та соління користуються за кордоном великим попитом. Всього ж фермерське господарство Галасуна виробляє 10-15 тонн солінь. Однак навіть ті клієнти, які працюють з Галасуном по соліннях понад одинадцять років, не погоджуються укладати письмові договори, бо не мають впевненості, що продадуть товар.
ЯК ВЧАСНО НАПОЇТИ РОСЛИНИ Застосування крапельного поливу при вирощуванні овочів – це технологія, яка вже не один рік використовується за кордоном, а віднедавна і в південних областях України. Причому таким чином зволожують не тільки поля, на яких ростуть огірки, помідори, цибуля, картопля, а й ягідні культури. Подейкують, що цьогоріч саме завдяки крапельному зрошенню на півдні виростили непоганий урожай, тому волинська картопля чи морква навряд чи будуть користуватись попитом. У господарстві Олега Галасуна під крапельним поливом перебувають тільки овочі. Дехто скептично ставиться до такого підходу, мовляв, на Волині ще ніколи не було такого, щоб урожай висох, а ось, щоб вимок, то трапляється. Однак, якщо взяти до прикладу минуле літо, коли дощу не було 48 днів поспіль, та й цьогорічне особливо опадами не потішило, то крапельне зрошення стає дуже актуальним. Щоб забезпечити такий полив культур, необхідно змайструвати підвідний трубопровід. Для цього знадобляться трубки зі спеціальними отворами - емітерами, через які вода прокапує у грунт. Трубки не дуже дороговартісні. Якщо купувати їх для овочів не менше, ніж на гектар, ціна буде в межах 42 копійок за погонний метр. Крім того, при обережному поводженні використовувати їх можна щонайменше років три-п’ять. Розрахунок робиться у залежності від того, скільки води потрібно подати, і від частоти розміщення емітерів на трубці. Ставляться муфти, якими сама стрічка-крапельниця під’єднується до підвідної трубки. Для нормальної роботи у трубці потрібно забезпечити тиск від 0,7 до 1,4 атмосфери. Переваги крапельного зрошення полягають у тому, що трубка лежить безпосередньо біля рядка, може бути в землі на глибині 10 сантиметрів і вона зрошує тільки шар, де знаходиться коренева система. Це дає можливість використовувати води майже у десять разів менше. Ще один плюс крапельного зрошування – овочі зверху сухі, тобто не провокується розповсюдження хвороб. Волога йде під корені, там, де вона потрібна. Олег Галасун зрошує свої овочі водою зі свердловини. Для цього він зробив аналіз води, щоб переконатись, чи вона придатна для поливу. Каже, що для зрошення можна використовувати і воду з водойми. Вона навіть краща, бо підігрівається і має менший вміст заліза, але при цьому доведеться використовувати піщано-гравійні фільтри. Ще один цікавий момент. Якщо у цей трубопровід під’єднати фільтр-інжектор, то через крапельницю можна подавати добрива, а також засоби захисту рослин. Та й зі шкідниками поля легше боротися за допомогою такої крапельниці. - Там, де є зрошення, - каже Олег Галасун, - є можливість отримувати запланований врожай. Якщо врожайність огірків польських гібридів без поливу може бути максимальною 350 кілограмів із сотки, то при крапельному зрошенні я вирощую 700-1000 кілограмів. Це стосується й інших культур. Фермер навів іще один цікавий приклад зі своїх розрахунків: якщо звичайна поліська сім’я із шести чоловік посадить 20 соток суниці садової і забезпечить крапельний полив, то спокійно може мати прибуток на кожного члена родини до півтори сотні доларів на місяць і це при врахуванні оптових цін на ягоди суниці. Із такими виробниками доведеться керівництву області серйозно задуматись над тим, як відродити на Волині переробну галузь, а ще, як допомогти нашим виробникам вийти на Всеукраїнський ринок. Є ж бо з чим.
