Стефан Сидорук – відомий у Польщі народний поет. Він пише і польською, і українською. Останній же його український том, названий “Журавлі стелять гнізда над Бугом”, став культурною подією не лише на Люблінщині.
Анджей ВАВРИНЮК, влас. кор. «Волині» у Польщі
Стефан Сидорук – відомий у Польщі народний поет. Він пише і польською, і українською. Останній же його український том, названий “Журавлі стелять гнізда над Бугом”, став культурною подією не лише на Люблінщині.
Поет мешкає в Колонії Ставки Влодавського повіту. Дехто висловлюється простіше – живе і працює на північному Поліссі. У його розумінні Полісся – то місцина, де він мешкає з народження. Його пристанище знаходиться в лісовому урочищі влодавських лісів, звідки далеко до сусіда, а людина може розраховувати лише на прихильність природи і зичливість найрідніших людей. У минулому – хлібороб, тепер уже пенсіонер, літератор за покликом душі віршує ось вже п’ятдесят років. До цього часу поет видав збірку віршів українською – “Над Бугом” (1983), “Під сокориною, під ясенами” (1988), “Вибрані вірші” (1991), “Хліб нової стиглості” (1995) і “Надбужанські оповідки” (1998). Публікувався також в українських виданнях, що виходять у Польщі: “Календар український”, “Над Бугом і Нарвою”, “Український альманах”, “Наше слово”, “Український літературний провулок”, а також у люблінських газетах і видавництвах. До всього, про Сидорука писали інші науковці й літератори, серед них Михайло Лесів, Іван Гнатюк, доктор Тадеуш Коробович з університету Марії Склодовської-Кюрі, президент Товариства культури Холмщини і Підляшшя Стефан Лапський. Вісімдесятисемирічного поета ми відвідали у його родинному домі. До розмови долучилася і його дружина, українка за походженням. Поет розповів: — Пишу з вісімнадцяти років. Я виховувався в українській культурі, тому частину свого доробку висловлюю мовою Тараса Шевченка. Першою моєю любов’ю була українська мова, другою – моя українська дружина, так і залишилося. І досі вдома розмовляємо українською, навіть (щоправда, рідко) сваримося цією мовою. Пам’ятаю, свого першого вірша назвав “Дуб”. Символ мужності і відваги, що росте самотою, дає життя новим рослинам. Той дуб для мене - символ українця двадцятого століття. Стефан Сидорук є багаторазовим лауреатом загальнопольських і місцевих конкурсів народної творчості. За суспільну діяльність і творче осмислення традицій відзначений Хрестом кавалерським Ордену відродження Польщі, відзнакою “Заслужений діяч культури” і регіональними нагородами. На закінчення зустрічі поет присвятив свого вірша усім читачам газети “Волинь”.
ВІН ТВОРИВ СВІТ Сів на скелі, Котрої ще не було – - а котра мала бути. Задивився перед себе і усміхнувся до своїх мрій, хотя усміху ніхто не бачив. Погладив спини звірюк ще не існуючих і стало йому сумно і сказав: “Станься”. І так все сталося.
