У Художньому музеї відкривали виставку під звуки музики.
У Луцьку відзначали день народження художниці, яка намалювала понад 17 тисяч робіт (Відео, фото)
Найбільша в Україні колекція робіт Еми Андієвської, якій сьогодні виповнилося 90 років, знаходиться в Луцьку
Ювілейна виставка всесвітньовідомої української художниці Емми Андієвської «Vivat, EMMA!» відкрилася у Художньому музеї в Луцьку. Ця подія започаткувала великий міжмузейний проєкт «Місяць Емми Андієвської в Україні», що присвячений 90-літтю художниці. Власне, саме сьогодні мисткині виповнилося 90 років.
Власне, саме сьогодні мисткині виповнилося 90 років.
За своє життя Емма Андієвська намалювала понад 17 тисяч робіт. Найбільша колекція її робіт в Україні знаходиться в Луцьку, в Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків. У Художньому музеї виставлено лише невелику частину творів Андієвської. Хоча деякі з них ще не експонувалися.
Емма Андієвська народилася 19 березня 1931 року в місті Сталіно (Донецьк). Від 1943 року перебуває за межами України. Американська громадянка. Мешкає в Німеччині. Член ПЕН-клубу, Спілки професійних митців Німеччини, Національної спілки письменників України, лауреат Міжнародної літературної премії «Тріумф» (2003 р.) та премії «Тетяни та Омеляна Антоновичів» (2018 р.). У 2018 році Емма Андієвська отримала Національну премію ім. Тараса Шевченка в номінації «Література». Малярство художниці прикрашає колекції провідних музеїв світу. В 2019 році великий обсяг творів нею передано Музею Сучасного Українського мистецтва Корсаків.
Про творчість Емми Андієвської, її художній та літературний доробок, життєві перипетії розповідали завідувачку Художнього музею в Луцьку Зоя Навроцька, співробітниця МСУМК Олена Наїдко, завідувачка кафедри культурології Волинського національного університету імені Лесі Українки, професорка Вікторія Головей.
– Для мене цінність Емми Андієвської у багатогранності та водночас цілісності. Я порівнюю її зі скульптором Михайлом Дзиндрою, який перевіз свої роботи в Україну і створив музей, – сказала Вікторія Головей. – Вважаю, що саме такі люди і є героями України.
– Перший раз побачивши її твори, я нічого не зрозумів. Бо якщо людина була вихована у соцреалізмі, то твори, які тут на виставці, не сприймаються навіть у зрілому віці. Що заставило її так змінювати світ? Я думаю, причина в тому, що Європа вже була застовблена, уже все було. і кубісти, й іпресіоністи. Як себе проявити? Це була її кольорова душа, її ностальгія за усі українським, – сказав художник Володимир Колодницький. – Як показати світ? Тільки малими засобами, тим, що було на периферії. І вона піднесла цю периферію. І тому вона створює композиції, де є люди-миші, де в центрі якийсь чайник. Роботи якраві, колоритні, але не є веселі. Вони не сумні, але заствляють дивитися і думати: у чому суть задуманого художницею. Цього за один раз не зрозумієш. для цього треба читати її поезію, навіть слухати її голос, як вона розмовляє.
Затим Зоя Навроцька прочитала один з останніх сонетів, який написала Емма Андієвська.
– Емма вже має мою тарілочку. Усі великі люди люблять малі речі. На 90 років вирішив зробити їй ківш. Це цілком ужиткова річ, але разом з тим його можна використати і для оборони, – пожартував Михайло Штик і вручив подарунок для іменинниці Зої Навроцькій.
Відкриття приурочили до дня народження. Тож не дивно, що лунала музика (грав квартет «Віртуози Волині»), лунали вітання, а наприкінці був святковий торт.
Підпис великої майстрині відомий у світі мистецтва.
В квітковому магазині. 1997.
Зустріч. 1990.
Навколо глека. 1990.
Циркові вправи. 1990.
Розшароване обличчя. 1989.
Оптиміст. 2004.
Знайомі. 1989.
Розп’яття. 2001.
Квіти й комахи. 1995.
Квіти й комахи. 2004 (праворуч).
Двоє з комахами й садовиною. 2004.
Пара з корзиною для квітів. 1995.
"Друзі". 2002 (ліворуч) і "Міський пейзаж" (праворуч).
Пара на тлі міста. 2011.
Корзина з квітами. 1996.
Мости. 1999.
Квіти з комахами. 1996.
Ілюзія посілости. 1994.
