— Чи відчуваєте ви себе захищеним у незалежній Україні?
— Якою, на вашу думку, була найбільша удача і найбільша помилка української влади за роки незалежності?..
— Чи відчуваєте ви себе захищеним у незалежній Україні? — Якою, на вашу думку, була найбільша удача і найбільша помилка української влади за роки незалежності?
Віктор ЗІНЧУК, підприємець, Локачинський район: - Абсолютно не почуваю себе захищеним. Захищеність – це стабільність, попередження ризиків. В Україні про це ще рано говорити, бо не знаєш, що на тебе чекає наступного дня. Так живеться і селянам, і городянам. Мешканці села не знають, чи збудуть і за якою ціною вирощений врожай, міські жителі не знають, чи вистачить їм завтра заробітної плати, щоб розрахуватись за компослуги. - Найбільша удача для України, коли була проголошена незалежність. Але біда наша в тому, що до влади тоді прийшли не нові молоді люди, а вчорашні перефарбовані компартійці. Саме через це українська незалежність була приречена. Ті ж країни Прибалтики після розвалу Союзу пішли іншим шляхом і сьогодні мають кращі показники життя, хоч спочатку були ще в гірших умовах, ніж Україна. Нашій державі увесь час не щастить з лідерами, які вели і ведуть її в нікуди.
Олеся ХАРИТОНЮК, медсестра, Камінь-Каширський район: - Мабуть, в нашій країні захищеними можуть почуватися тільки депутати Верховної Ради, які мають у столиці квартири, солідні зарплати, недоторканність і можливість приймати такі закони, які вигідні для них самих, але не для народу. Простій людині сьогодні дуже важко. Я скажу за свою сферу. Як може почуватись захищеною людина, яка боїться захворіти, бо якщо немає ніяких заощаджень, то може й вмерти, адже лікуватися доводиться тільки за власний кошт. - Важко говорити про якісь успіхи нашої влади, результати її роботи ми сьогодні вже добре бачимо. Мені здавалось, що Україна переживала успіх під час Помаранчевої революції, коли народ виборов демократію і привів до влади Ющенка. Найбільшою помилкою діючого Президента стало те, що він не виправдав довіри народу, не сформував достойну команду, не втілив у життя лозунги майдану – не посадив бодай одного бандита в тюрму. Це розчарувало людей. І це – найгірше.
Анатолій ЛИТВИНЮК, столяр фірми “Техагробуд”: — Захищеним себе не почуваю, та й хто тепер почуває себе таким? Головна причина незахищеності наших людей, на мій погляд, у тому, що не діють закони. Їх у нас прийнято багато, є й дуже хороші, але ж вони не виконуються. Куди не звернися, чиновники один до другого посилає і тихенько посміхаються. В нас, як то кажуть, хто сильніший, той і керує. А скажеш про закон, дають зрозуміти, що діють зовсім інші закони — неписані. Доки буде таке, будемо незахищені. — Головна удача, що ми незалежні, що є така держава Україна. Колись, як у тій рекламі, вважалося, що це фантастика. Але народ довів, що ні, що він хоче мати свою державу. Найбільша невдача — керівництво держави. І в минулому, і, на жаль, тепер керівництво у нас невдале. Я питаю себе: чому в нас не можуть прийти до влади ті, що нам потрібні? А потрібно небагато — щоб керували професіонали, які люблять Україну. Не такі, щоб думали, — є вже в мене два будинки, а чогось все одно не вистачає, треба, певно, побудувати ще третю хату. І купити кожному в сім’ю по машині. А щоб думали, робили щось, аби народ жив краще. От як з’являться в нас такі, буде нам удача. Тільки як їх виростити?
Уляна ОСАДЧА, в минулому викладач Львівського сільськогосподарського інституту, потім фінансист, нині “просто лучанка”: — Ніхто нас не захищає і не збирається захищати, люди кинуті напризволяще владою. Навіть, на жаль, і тією владою, якій я особисто дуже вірила. Можна почути, що кожен повинен насамперед турбуватися про себе і вміти себе захищати. Але ж не всі “мають зуби”, не всі здатні боротися в умовах того суспільства, яке маємо. Є люди, які просто вміють працювати на своєму місці. То для таких потрібна якась система державного захисту чи щось інше, але не так, як є. Якщо йти за формулою “Порятунок тих, хто тоне, — їхня особиста справа”, то держава може недорахуватися багатьох дуже потрібних людей. — Найбільшою удачею для мене, як і всієї України, я вважаю, була Помаранчева революція, учасницею якої була і я. Якби її не було, влада зайшла б в зовсім глухий кут. А найбільша невдача — велике розчарування від нової влади. Розумію, що Віктор Ющенко — інтелігентний, розумний чоловік, який, може, був би добрим Президентом для таких країн, як Латвія, Естонія, Чехія, але не для України. Тут потрібний інший стиль, на жаль, у нас такі люди. Єдина, кому чомусь ще вірю, — Юлія Тимошенко.
Віталій ЛІТИНСЬКИЙ, підприємець, м. Київ: — Захищати повинен міліціонер від хуліганів, а держава... За радянської влади, при якій я ще побув піонером, з усіма панькалися, скрізь водили за ручку, і що з того вийшло? Треба, щоб кожен мав медичну страховку, як у всіх цивілізованих країнах, а все інше про захист — від лукавого. — Найбільша удача держави — стабільна гривня. І ще — цивілізована передача влади. Помилок було так багато, що й збитися можна. Мабуть, найбільша невдача, що нас нікуди не беруть — ні в СОТ, ні в Євросоюз, та й Путіну ми з нашою політикою як п’яте колесо до воза. Хіба б бацька Лукашенко приєднав до себе, але що з того?
Ігор ЦИМБАЛЮК, начальник відділу банківського обслуговування юридичних осіб відділення “Нововолинська філія ВГРУ ПриватБанк”: — У правовому плані однозначно — ні. І я думаю, що більшість людей є незахищеними від кримінальних елементів. Якщо ж говорити в цілому, то, як кажуть, все пізнається в порівнянні. Поки що у нас нема впевненості в завтрашньому дні і це найголовніше. І вина тут влади, представники якої живуть відірвано від реального життя та простих громадян України. Навіть за тією, далеко не повною інформацією, яка до нас надходить, можна зробити висновок: у наших можновладців — інший світ. — До найбільшої удачі я б відніс те, що було швидко прийнято ряд доленосних документів, якими закріпилась незалежність України. А помилки... По-перше, бракувало рішучості у прийнятті кардинальних рішень з багатьох питань. Після розвалу Союзу у приватизаційних процесах, до яких нібито долучились всі громадяни, фактично все багатство було скуплено за безцінь клановими групками. І найголовніше — людина, як це не прикро, стала ніщо. І абсолютна відсутність верховенства закону. Але ми живемо надією, що народ України, який має усі потенційні можливості змінити ситуацію на краще, цього все ж таки доб’ється.
