Намалюю твій голос— із вогню, із жарини
Й обпечуся вустами: "Ну у чому я винна?"..
Намалюю твій голос— із вогню, із жарини Й обпечуся вустами: "Ну у чому я винна?" Чи у тому, що літо хміль складає в покоси, Чи у тому, що стежка задивилася в просинь, Бо шукає там сонця? Видно, змерзла в чеканні... Чи у тому, що осінь нам дісталася рання? Не зігрілися в літі, а весна нас не стріла. Може, просто я долю віднайти не зуміла? Десь ішла стороною, — ну а я не гукнула, Під оманливий шепіт на світанні заснула На плечі в некоханого... Гіркне сльозина... Ну скажи, мій КОХАНИЙ, у чому я винна?
