Український «Білл Гейтс» у 12 років почав торгувати, а в 16 — заробив перший мільйон - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.91 € 33.15
Український «Білл Гейтс» у 12 років почав торгувати, а в 16 — заробив перший мільйон

Сталкери намагаються вижити в зоні відчуження ЧАЕС, відбитися від бандитів і мутантів. Сергій – відома і той же час непублічна людина.

Фото із сайту mihail-shahin.livejournal.com.

Український «Білл Гейтс» у 12 років почав торгувати, а в 16 — заробив перший мільйон

Серед фанатів ігор у світі, певне, немає жодного, хто б не рубався у «Сталкера». Її створила компанія киянина Сергія Григоровича (на фото), яку він зареєстрував ще в 16-річному віці. Однак слава до нього прийшла після створення гри «Козаки: Європейські війни»

Любов до комп’ютерних ігор Сергію прищепив у дитинстві батько. Тоді він й гадки не мав, що дитячі «стрілялки» стануть не просто справою життя сина, але й зроблять його мільйонером. Батько був талановитим фахівцем у галузі радіоелектроніки, удома постійно возився з технікою: ремонтував, переробляв… Сергій завжди був біля нього. Тож у сім’ї були переконані, що він піде його слідами, вступить до політехнічного інституту, а після закінчення працюватиме на заводі разом із ним. Може, так й було б, але, крім його любові до техніки, Сергієві передалася ще й підприємницька жилка мами, яка перекваліфікувалася із жур-

налістки на підприємця. Ще за радянських часів вона знаходила можливість підзаробити якусь копійку — ​плела макраме і здавала готові вироби в ЦУМ. За її прикладом у 12 років Сергій вирішив, що вже достатньо виріс і може сам заробляти гроші. Адже мав велику колекцію відеоігор, які привіз із Франції. Хлопець давав їх напрокат друзям — ​по карбованцю за день. Тож, вирішивши поповнити її, пішов на ринок. Однак нових комп’ютерних ігор не знайшов. Асортимент там був набагато скромнішим, ніж у його домашній колекції. Хлопець зметикував, що на цій різниці можна непогано заробити. Але, щоб зайнятися бізнесом, потрібен був стартовий капітал. Просити гроші у батьків Сергій не хотів. Вирішив позичити у товариша.

— Йому якраз на день народження подарували 230 карбованців, немалу як на той час суму, — ​розповідав. — ​На ці гроші я накупив дискет (про диски тоді ще ніхто нічого не знав), записав туди ігри і у вихідні пішов на ринок торгувати. За день я, шестикласник, заробив місячну татову зарплату. Зараз хлопець, який позичив кошти, — ​його права рука

Нагадаємо, мініавтомобілі рівнянина розганяються до 70 км/год.

До восьмого класу підприємливий школяр уже заробив 30 тисяч доларів. У той час за них можна було купити п’ять однокімнатних квартир у столиці. Але у бізнес сина, який успішно розвивався, втрутилися батьки. Вони наполягли, щоб Сергій покинув торгівлю і зайнявся навчанням, бо ж на носі був вступ до вишу.

— Два роки я сидів над підручниками, купу грошей затратив на репетиторів і таки вступив до політехнічного. Але на першому курсі мене відрахували за неуспішність, — ​зізнається бізнесмен. — ​Я перестав ходити на заняття, щойно зрозумів, що ті, з ким я починав торгувати на ринку, вже їздять на «мерседесах» представницького класу.

З навчанням хлопець вирішив зав’язати раз і назавжди. Батьки не зрозуміли сина і йому довелося покинути домівку. Сергій пішов на приватну квартиру і повернувся на ринок.

До восьмого класу підприємливий школяр уже заробив 30 тисяч доларів. У той час за них можна було купити п’ять однокімнатних квартир у столиці.

— Я намагався торгувати компакт-дисками, але прибутки вже були не ті. Якось прийшла ідея: а чому б мені не перекласти на російську мову ті ігри, у які грав сам. З програмуванням у мене ніколи не виникало проблем. Тож вийшло все чудово. Я став продавати перекладені версії. Попит був великий, один я б не справився, тому довелося розширятися, — ​згадує чоловік.

У 16 років у Григоровича вже була своя компанія. На нього працювало близько сотні співробітників. Офіси розташовувалися у трьох орендованих квартирах, у яких і вдень, і вночі трудилися дизайнери, програмісти, перекладачі. До речі, саме на перекладах Сергій заробив у 20 років свій перший мільйон. І зупинятися на цьому не збирався. Вирішив ризикнути і зробити українську гру. Перший проєкт, на жаль, провалився, але й не був даремним. На його грунті у молодого бізнесмена виникла ідея створити гру під назвою «Козаки». З нею він й поїхав на фестиваль у Канни. Там познайомився з авторами ігор, на яких виріс сам, але найголовнішим було те, що їх зацікавив український проєкт, який згодом стане популярним не лише в нас. Нині в «Козаки» і S. T. A. L. K. E. R грають у 36 країнах світу, а в голові комп’ютерного генія ще багато ідей, які він планує реалізувати.

Сергій Григорович часто виступає перед студентами, ділиться секретами успіху. Однак коли його запросили на ІТ-форум у Росію, в Санкт-Петербурзький університет, категорично відмовився їхати через її агресію проти України.

— Я із задоволенням спілкуюся, проводжу форуми і бачу в цьому сенс і для себе, і для молодих людей, — ​повідомив.  — ​Але я громадянин України, а з РФ у нас війна.

Творець комп’ютерних ігор уточнив, що приїде до студентів, якщо буде встановлений мир і повернуті території, загарбані Росією.

Джерело: ZNAJ, 24 канал, Українська правда, «Поліна».