Сьогоднішній День незалежності України прийшов як результат тисячолітньої боротьби українського народу проти завойовників та чужих імперій, які топтали нашу землю, грабували її багатства, гнобили людей...
Сьогоднішній День незалежності України прийшов як результат тисячолітньої боротьби українського народу проти завойовників та чужих імперій, які топтали нашу землю, грабували її багатства, гнобили людей. Незалежність і державність зріли у глибинах нашої тисячолітньої минувшини і проростали навіть у часи найжорстокішого національного та соціального гноблення. Наш народ зберіг духовну силу, особливу українську ідентичність, викристалізовану в боротьбі, славі, труді, терпінні багатьох поколінь
Володимир БОНДАР, голова облдержадміністрації
В історії України наша пам’ять фіксує невимовно важкі сторінки - як то зруйнування золотоглавого Києва, поразка в битві під Берестечком, драматизм Полтавського бою, підступне нищення січової Запорізької республіки, Емський указ і Валуєвський циркуляр про заборону української мови. А з недавніх історичних подій – муравйовські погроми, розстріляне відродження 20-их, голодомор тридцять третього, чорна наруга тридцять сьомого, операція “Вісла”. Літописом недавніх років є сумнозвісні комуно-більшовицькі події, коли під гаслом втілення ідеї “світлого майбутнього” провокувалося братовбивство, фізичне насилля інакодумців та й просто свідомих людей, особливо інтелігенції, коли називали бандитами і кидали за решітку лише за те, що українець любив Україну. Пам’ятаймо найсвятішою пам’яттю, що святковий День незалежності через віки наближали наші предки. Не забуваймо імен героїв, які шукали правди на своїй землі і нерідко ціною життя виборювали свободу для свого народу. Пам’ятаймо мільйони полеглих солдатів Великої Вітчизняної війни і воїнів УПА, які під різними прапорами, але боролись і вмирали за свою українську землю. Ми повинні пам’ятати, що на славному історичному українському шляху були могутня Київська держава Володимира Великого і Ярослава Мудрого, союзу з якою шукали і Візантія, і європейські держави, і мусульманський світ. Була перша християнська республіка в Європі – Запорізька Січ, заснована на ідеї прав і вольностей, відчайдушний порив до свободи часів Івана Мазепи, започаткування власної державності в Українській Народній Республіці, злука Української і Західноукраїнської Народних Республік, національно-визвольні змагання ОУН-УПА. У найважчі часи сміливо піднімали свій голос за волю, демократію, за Україну такі велети духу, як Тарас Шевченко, Григорій Сковорода, Пантелеймон Куліш, Микола Костомаров, Маркіян Шашкевич, Іван Франко, Михайло Драгоманов, Іван Хвильовий, Василь Стус та багато-багато інших, чиє слово було передвісником української незалежності. Серед видатних діячів новітньої історії, героїчних змагань за вільну і незалежну Україну віддамо шану Михайлові Грушевському, Володимиру Винниченку, Симону Петлюрі і їх сподвижникам. У високій славі України є імена і наших видатних земляків – волинян короля Данила, гетьманів Ружинських, культурних діячів Миколи Братковського, Галшки Гулевичівни, Олени Пчілки, Лесі Українки, Модеста Левицького, історика і політолога В’ячеслава Липинського, мовознавця Агатангела Кримського, математика Михайла Кравчука, громадсько-політичного діяча, легенди нашого краю Миколи Куделі. З почуттям високої поваги і вдячності за патріотизм, за справжній героїзм у боротьбі проти антинародного режиму ми повинні сказати про наших славних земляків, які 15 років тому у 1991 стояли біля колиски нашої незалежності. Вони були золотими ланками в живому ланцюгу єднання, що простягнувся від Львова до Києва, активними учасниками багатотисячних мітингів і маніфестацій, пікетів та інших протестних акцій. Віддаючи належне кожному періоду нашої вітчизняної історії, ми по-особливому дуже і дуже уважно маємо осягнути розумом і серцем, глибоко і неупереджено розібратися в тому, як пройшли, чим були наповнені і що принесли українському народові 15 років державної незалежності. Треба об’єктивно визнати, що цей період українського державотворення був більш ніж складним. Під зовні гарним лозунгом: “Головне, щоб була стабільність” — влада законсервовувала радянські традиції. Удавана стабільність досягалася шляхом неприродного компромісу політичних сил, що успадкували радянську та дисидентську традиції. Боротьба за керівні крісла, відвертий обман народу, безкарне розкрадання і привласнення народного добра, беззастережна впевненість в безнаказанності за злочини, в тому, що вони вічно будуть розпорядниками життя в Україні, – ось що характеризувало владу епохи кучмізму. Уже в 1993 році Україна продемонструвала рекордний рівень інфляції. Сформувався найбільший в Європі тіньовий сектор економіки. Постійно погіршувалась макроекономічна ситуація. Протягом 90-их років ВВП знизився вдвічі. Скоротилася тривалість життя, зменшилась чисельність населення. Близько п’яти мільйонів чоловік виїхало на заробітки за кордон. Зростала злочинність. Світ не чув чогось більш абсурдного, ніж проголошення тодішнім Президентом висновку, що національна ідея в Україні не спрацювала і не має історичної перспективи. Політичні банкрути залякували загрозою розколу України, вели мову про непереборні культурно-цивілізаційні відмінності між Сходом і Заходом, про неможливість для України стати сучасною державою. Саме на рубежі, за який не можна було переходити, бо втрачалися останні рештки демократії і свободи, коли кланово-олігархічна влада проявила себе відкрито як бандитська, коли грубо і цинічно було сфальсифіковано результати виборів Президента, український народ у ніч на 22 листопада 2004 року вийшов на майдани і на головний – Київський майдан. Розпочалась Помаранчева революція, яка відстояла державну незалежність, вірою в силу правди сконсолідувала націю. 17 днів Помаранчевої революції показали світові, що українці є народом, здатним визначати своє майбутнє. Час, що пройшов після бурхливих подій 2004 року, підтвердив, що животворні процеси взяли добрий початок і вже мають відчутні позитивні наслідки. Позитивні тенденції утвердились у всіх сферах життя українського суспільства.На 20% зросли реальні доходи населення і середня заробітна плата. Мінімальну пенсію збільшили до рівня прожиткового мінімуму. Допомога на дітей за різними статтями зросла в 4-12 разів. Незаперечним доказом зростання добробуту громадян стало збільшення тільки за перше півріччя цього року на 15 відсотків заощаджень громадян. Люди відчули себе справді вільними. Вже не проходять спроби затиску демократії, свободи слова. Права громадян почали захищатися цивілізованим чином у суді. Переконливим підтвердженням демократії, верховенства права та поваги до прав людини стали вибори 26 березня цього року. Вони вперше за роки незалежності пройшли у відповідності із законом. Однак, торуючи шлях розбудови української держави, нам довелося відповісти ще на один виклик, який ввійде в українську історію як парламентська криза 2006 року. Цей конфлікт вийшов далеко за межі Верховної Ради України і практично поставив на порядок денний вибір між курсом державності і курсом на державну роздробленість. Спекулятивно натискувалось на такі найболючіші точки українського державного організму, як українська історія, мовна політика, релігійна консолідація, європейський вибір, входження в ЄЕС, СОТ, НАТО, що сформувало дуже високу напругу в суспільстві. Це накладалося ще й на те, що люди чекали і продовжують чекати від найвищих керівників держави відповідей на ті питання, які не вирішувались до Помаранчевої революції і не знайшли вирішення після неї. Я впевнений, що усіх нас єднає те, що завдяки волі Президента України Віктора Ющенка знайдено шлях із “глухого кута”, в який завели політики ситуацію. На основі Конституції України, національного законодавства, шляхом “круглого столу”, публічної дискусії прийнято Універсал національної єдності, як відповідь на проблему, що становила серйозну загрозу. В його основу покладено засадничі положення, такі, як: український державний суверенітет, віра, права людини, свобода слова, соборність, патріотизм, демократія, європейський вибір, безпека. Це те, що завжди відносилось до конституційних пріоритетів нації. Серед цих пріоритетів проголошено високу якість життя громадян, конкурентоспроможну економіку, ефективну та справедливу владу, інтеграцію у глобальні світові процеси. Розумію, що не всі задоволені таким ходом подій. Багато хто вважає, що Президент мав все-таки достроково припинити повноваження Верховної Ради і призначити нові вибори. Але ми повинні зрозуміти, що вихід із гострої політичної кризи досягався лише шляхом компромісу. Ми одержали можливість нормально працювати. Відзначу, що динаміка розвитку господарського комплексу, інших сфер життєдіяльності області в цілому сприятлива. Промисловість, зокрема, за темпами зростання виробництва посідає місця в першій п’ятірці областей. В агропромисловому комплексі завершено реформування підприємств на основі приватної власності на землю та майно, з широким використанням орендних відносин. Розвивається інфраструктура аграрного ринку. Триває процес розвитку підприємницького сектора. Нині маємо в області 5 тис. малих підприємств, 732 фермерських господарства, працює близько 43 тисяч фізичних осіб-підприємців. Вигідне географічне положення області сприяє високому ступеню наших ділових зв’язків з сусідніми державами – Польщею та Білоруссю. Майже 30 відсотків зовнішнього торговельного обороту Волині припадає на торгівлю з країнами – членами Європейського Союзу. Постійно поліпшуються фінансові результати роботи господарського комплексу області, зростають доходи місцевих бюджетів. За останні 10 років фінансування соціальної сфери з місцевих бюджетів збільшилось у 7 разів. Для прикладу скажу, що бюджет освіти в цьому році більший всього бюджету області 1996 року. Якщо вести мову про соціальний захист населення, то слід відзначити, що в даний час, скажемо, середня заробітна плата в області майже втричі більша, ніж була три роки тому. Вона на 63 відсотки перевищує встановлену величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Успіх нинішнього історично-важливого етапу українського державотворення у вирішальній мірі залежить від того, як кожен з нас буде віддавати рідній Вітчизні свій труд, свої знання і вміння, світло своєї душі. А ще від того, чи зуміємо ми об’єктивно проаналізувати український історичний досвід. Чи усвідомимо, як формувалась і функціонувала українська ідея. Чи зробимо правильні висновки і візьмемо належні уроки з непростої української історії. Чи зрозуміємо, що для досягнення високих цілей необхідні єдність, згуртованість, спільні зусилля. Без них ні державницька лінія Президента України, ні покликані об’єднати націю положення так непросто народженого Універсалу, не зможуть реалізуватися. В цих умовах, як і завжди на важливих етапах історії, особлива місія належить інтелігенції. Саме вона може властивою лише їй силою слова, художніми засобами, особистим прикладом формувати світогляд людей, донести до них справжній зміст української національної ідеї, сутність нинішнього етапу процесу державотворення, консолідувати суспільство. Окремо хочу звернутися до журналістів, чий вплив на суспільну свідомість має особливий вимір. Волинь відзначалася дуже високим професійним рівнем діяльності засобів масової інформації. Це я із задоволенням стверджую і зараз. Разом з журналістами ми радіємо, що вже здані в архів такі поняття із недавньої нашої історії, як “цензура”, “замовлення”, “темники” і їм подібні. Впевнений, що наші журналісти і надалі збережуть гостроту пера і чистоту помислів, та відданість Правді життя. Хочу звернутися до лідерів обласних та всіх інших організацій політичних партій з проханням зрозуміти, що партій багато, а Україна одна. Волинь також одна. І, що дуже важливо, принцип відповідальності теж має бути один. Мене, як людину, яка розпочинала життя в політиці в молодіжному русі, втішає, що на Волині виростає когорта молодих лідерів. Багато з них зарекомендували себе чудовими організаторами змістовних масових заходів. Вони генерують нові ідеї, демонструють нові підходи, мають авторитет в молодіжному середовищі. В області, на мій погляд, успішно йде процес підвищення ефективності роботи правоохоронних органів, судової системи. Це вагомий чинник подолання корупції, інших видів злочинності, утвердження демократії, дотримання прав і свобод громадян, зміцнення їх віри в свою незалежну Україну. В руслі реалізації духу і букви Універсалу національної єдності нам належить в області удосконалювати роботу владних структур, забезпечувати їх взаємодію. Лише високопрофесійними конкретними справами, конкретним вирішенням проблем, які турбують людей, орган влади та його працівник може заслужити повагу і авторитет. Всі ми - сини і дочки єдиної Матері-України. Ми всі однаково горді, що Незалежність нашої держави стала реальністю і успішно пройшла випробування часом. Сьогодні ми маємо право на весь голос сказати, що ми - вільна, незалежна нація! Ми гордий народ - господар своєї долі!
