На одній із підсумкових нарад в управлінні агропромислового розвитку, яку заступник начальника управління Микола Мельник хотів провести за зачиненими для журналістів дверима, йшлося про підсумки роботи тваринницької галузі за сім місяців нинішнього року...
На одній із підсумкових нарад в управлінні агропромислового розвитку, яку заступник начальника управління Микола Мельник хотів провести за зачиненими для журналістів дверима, йшлося про підсумки роботи тваринницької галузі за сім місяців нинішнього року. Чому виникла потреба так утаємничуватись? Вочевидь, головна причина – спад показників, викликаний різними факторами. Поголів’я великої рогатої худоби на Волині невпинно скорочується, зокрема у приватному секторі. Причини на це різні: мізерна закупівельна ціна на молоко, поширення захворюваності на лейкоз, з яким тепер почали серйозно боротись завдяки вирізанню худоби, і взагалі низька ціна на яловичину, за яку сьогодні пропонують лише 6 гривень 20 копійок за кілограм живої ваги. В Україні нині створені усі умови для того, щоб займатися вирощуванням великої рогатої худоби було не вигідно. На тлі занепаду виробництва яловичини все популярнішими стають скоростиглі галузі тваринництва – птахівництво і свинарство. Люди вже перестають дивуватися з того, що свиню вагою понад сто кілограмів можна вигодувати за півроку. А свинокомплекси-тисячники виростають на Волині, як гриби після дощу
Олена ДУДКЕВИЧ
ЩО ТАКЕ – ДАТСЬКА ТЕХНОЛОГІЯ? Щоправда, виростають вони не на голому місці. Здебільшого інвестори воліють перебудовувати старі комплекси, які ще більш-менш збережені, переобладнувати їх під сучасні технології. І хоч нарікають на стан будівель, які доводиться відреставровувати, все ж, очевидно, що такий шлях для них дешевший, ніж будівництво з нуля. По Україні протягом минулого року було реконструйовано 274 свинарники і пташники. Цьогоріч триває ремонт уже 400 ферм. Не обминув цей процес і Волинь. За три роки тут реконструювали 92 приміщення, в яких сьогодні знаходиться 10 тисяч голів свиней і понад 4 мільйони птиці. За вісім місяців цього року реалізація яловичини зменшилась в області на десять відсотків, а свинини і птиці зросла відповідно на сім і чотири відсотки. Кажуть, що прорив у виробництві свинини вдалося здійснити завдяки датським технологіям, які прийшли на Україну і Волинь зокрема. Хоча фахівці стверджують, що не існує такої технології, як “датська”. Адже на фермах Швеції, Данії, Німеччини, Канади, Сполучених Штатів, Австралії – технології ведення свинарства схожі. Обладнання приблизно одне й те ж саме: компанії, що його виробляють і продають, є світовими брендами. А в тому обладнанні, як правило, системи гноєвидалення, вентиляції, станкове обладнання – майже однакові. Тому технології, які запозичують наші виробники з-за кордону, прийнято вважати загальноєвропейськими. В основі цих технологій лежать спеціальні підходи в утриманні поголів’я і його відгодівлі. А якщо говорити про Данію у контексті виробництва свинини, то тут варто акцентувати увагу на організації системи виробництва свинини, яку зовні не так вже й видно. Справа в тому, що у них існує пірамідальна система, на вершині якої – нуклеус-ферма. Вона виконує одразу кілька завдань. По-перше, забезпечує дуже високий генетичний тренд усієї свинопопуляції завдяки дуже жорстким селекції й відбору, оцінці продуктивності кнурців, штучному заплідненню тощо. Там існують так звані нуклеусні стада, повністю чисті від умовно патогенної мікрофлори. До них передають поросят, народжених тільки методом кесаревого розтину, забезпечуючи таким чином стерильність цих тварин. Їх тестують, вирощують на штучних сумішах, а потім вони стають родоначальниками чистих ліній. Ця система формує біобезпеку, адже багато проблем галузі полягає у захворюваннях тварин. У країнах Заходу навіть не знають, що таке класична чума або рожа свиней. Забезпечують працездатність усієї цієї системи так звані “парасолькові” фірми, які поєднують науково-дослідні центри й сервісні команди. Також існують спеціальні маркетингові компанії, що забезпечують просування продукту, його адаптацію до ринкових умов. Адже, скажімо, англійці полюбляють беконну свинину (свиню треба забивати у масі 90 кілограмів), а американці — важку (забій здійснюють за маси 120–130 кілограмів). І, щоб одержати м’ясо з тими чи іншими характеристиками, застосовують відповідні селекційні програми, спеціальних кнурів. Ось це і є датська технологія, в цьому — датський успіх. І весь світ працює за таким принципом. Але хто в нас про це знає? Ми побачили свинарник і кажемо: “О! Датська технологія!”.
ЩОБ НЕ ЗАЛЕЖАТИ ВІД ІМПОРТУ У радянські часи існували медично обґрунтовані норми споживання м’яса. Скажімо, тоді людині рекомендували за рік з’їдати 78 кілограмів м’яса, в тому числі 31 кілограм свинини. Щоправда, у той час в деяких західних країнах на кожного припадало по 100 і більше кілограмів м’яса. Нині Україна виробляє в рік трохи більше 600 тисяч тонн свинини. Тобто, якщо порівну поділити між усіма, вийде близько 13 кілограмів на кожного. На жаль, багато хто на свої мізерні доходи не може дозволити собі навіть цього. Тому розвиток свинарської галузі не може не тішити. Піднесення у сфері виробництва свинини розпочалося на Волині з минулого року, коли держава почала виплачувати дотації за високовгодованих свиней. Тоді виробники побачили рентабельність галузі. Першопрохідцями у становленні скоростиглості в нашій області стали Анатолій Калинюк, який практично реанімував свинокомплекс у селі Кобче і організував повний цикл виробництва, тобто не лише вирощування свиней, а й їхній забій і переробку м’яса на ковбаси. Запрацювали свиноферми у селах Романів, Лище Луцького району, Угринів Горохівського району. У цей процес активно включились фермери із сіл Вишеньки та Кроватка Рожищенського району, Любитів – Ковельського. Знайшлися місцеві інвестори і в особі “Пана Курчака”, який, окрім птахівництва, вирішив серйозно зайнятись виробництвом свинини. Із грудня минулого року запрацював свиновідгодівельний комплекс у селі Миляновичі Турійського району. Колись тут теж був комплекс, де відгодовували 10 тисяч голів свиней. Десять років він простояв порожній і от тепер тут знову планують довести поголів’я щонайменше до шести тисяч голів. Раніше свиней для відгодівлі із-за кордону завозили. Але коли державна ветеринарна служба встановила карантин, почали думати про будівництво свого маточника, який би давав поросят для відгодівлі. Зупинили вибір на приміщеннях у селі Радошин Ковельського району. Сьогодні там кипить робота по переобладнанню колишнього свинокомплексу. За словами керівника товариства з обмеженою відповідальністю “Радош” (від назви села Радошин) Павла Сімченка, комплекс непогано зберігся, довелось повністю міняти тільки дахи, ставити на вікна склопакети, проводити опалення, адже стартова температура для поросяток має бути 25-27 градусів. Найдорожче обійшлася підлога у приміщеннях, адже видалення фекалії буде відбуватись не механічним способом, а самовідтоком у спеціальну ванну, яку будуть чистити після переміщення тварин. До прикладу, відлучили поросят вагою сім кілограмів від свиноматок і утримують їх в одному приміщенні доти, поки вони не наберуть 28 кілограмів. Увесь цей час відходи акумулюються у спеціальній величезній ванні під підлогою. Після того, як тварини набрали відповідну вагу, їх перевозять на відгодівлю, а ванни за допомогою гідрозмиву чистять. Відходи потрапляють до каналізаційної ями. Загалом же технологія передбачає перебування тварин у кожному секторі відповідну кількість днів: сектор запліднення – 42 дні, передродовий сектор – 66, сектор опоросу – 35 днів, відлучка – 42 дні. Після цього поросяток доставляють у Миляновичі, де вони за 103 дні набирають вагу щонайменше 105 кілограмів. Популярним відповідно до європейських технологій є утримання свиней на глибокій солом’яній підстилці, як це колись робили наші діди-прадіди. Свинокомплекс розрахований на 1200 плідних свиноматок плюс ремонтне стадо, яке становить п’ятнадцять відсотків від всього поголів’я. “Курчаки” купують не гібридне стадо, а тварин дещо вищої популяції, щоб не залежати від імпорту і щороку не довозити ремонтне стадо, адже кожного року до 30 відсотків свиноматок треба звільняти. Вони беруть дуже дорогих кнурів високої генетики і кілька свиноматок великої білої породи (скажімо, такий кнур коштує, як автомобіль на базарі). Відсотків 90 свиноматок запліднюють штучним способом – так надійніше. Має комплекс свою лабораторію, усе необхідне обладнання. Обслуговуватиме маточник п’ятнадцять працівників. У Європі це роблять п’ятеро людей, але у них весь технічний персонал прихідний. Тут же будуть свої слюсарі, електрики. Цікаво, що для роботи на цьому комплексі “Пан Курчак” запросив менеджера з Англії. Виявляється, віддача від його роботи така, що це вартує аж надто високої зарплатні.
ЯК ЗРОБИТИ СВИНЮ ЩАСЛИВОЮ Павло Сімченко каже: “Життя у свині коротке, тож наше завдання зробити його щасливим”. Він має на увазі збалансовану відгодівлю тварин. І хоч такий метод у багатьох викликає упереджене ставлення, мовляв, хіба ж може свиня природним шляхом за шість місяців набрати вагу 110 кілограмів, Павло Григорович переконує, що нічого дивного у цьому немає. - Люди думають, що коли вони годують свиню висівками, то це вже найкраще, що може бути. Насправді ж, організм свині засвоює такі харчі лише на тридцять відсотків. Ми дбаємо про те, щоб збалансувати корм для свиней так, аби він максимально засвоювався. До складу кормів входять пшениця, кукурудза, шрот соєвий, шрот соняшниковий, олія, макуха, вітамінні та мінеральні добавки та інше. Що ж стосується преміксів, то це – не синтезовані хімічні елементи, а не що інше, як білкові добавки, мікроелементи. Дію преміксів на організм тварини можна порівняти з дією препарату “Мізим”, який вживає людина, аби полегшити процес травлення. Завдяки збалансованому харчуванню “Пану Курчаку” вдалося досягнути 750 грамів приросту на добу. Хоча, на думку спеціалістів, максимальні добові прирости при дотриманні усіх технологічних процесів можуть становити 1 кілограм 200 грамів. Комбікорми “Пан Курчак” виготовляє на своєму підприємстві “Агрокоміндустрія”. Ще одна з ознак європейської технології: свиням дають вдосталь кормів і води, і вони більше, аніж їм треба, їсти і пити не будуть. Тварина підходить до годівниць і поїлок в міру необхідності. Напевне, багато хто бачив, як поводять себе свині при дво- чи триразовому роздаванні кормів — кричать, штовхаються. Тут же все відбувається спокійно: поїли — відпочили, знову поїли... До речі, якби сьогодні довелось вирощувати свиней за старою технологією, тобто готувати харчі у кормокухні, то собівартість кілограма м’яса була б щонайменше 30-40 гривень. При нових технологіях вона може бути у шість-вісім разів нижчою.
ДО ТВАРИН – ЧЕРЕЗ ДУШ Успіх у виробництві свинини залежить від багатьох факторів, і навіть маленьких, здавалося б, дрібничок. Скажімо, на територію відгодівельного комплексу, що у Миляновичах, потрапити зможуть не всі бажаючі. Ця територія закрита. Працівники, прийшовши на зміну, зобов’язані помитися в душі і вдягнути спеціальну уніформу. Відвідувачі на територію комплексу у разі необхідності можуть пройти хіба що у бахілах та одноразовому костюмі, що схожий на скафандр. Для чого такий маскарад? - запитаєте. Це все – заходи безпеки. Персонал, що тут працює, навіть не має права утримувати вдома свиней, щоб не принести якоїсь хвороби у відгодівельний комплекс. За місяць на комплексі відгодовують 1100-1200 голів свиней і продають близько 120 тонн свинини. Обслуговує комплекс 19 чоловік. Вочевидь, що успіху “бурчаків” сприяє ще й те, що вони зуміли організувати закритий цикл виробництва. Забій і переробку м’яса здійснює колишній Нововолинський м’ясокомбінат, а продукція виходить під торговою маркою “Пан Курчак”. Фахівці в галузі тваринництва переконані, що якби наші кордони були надійно закриті для контрабанди, власні виробники м’яса зуміли б наповнити ринок своїм, якісним м’ясом. Може, тоді б не мали проблем і з експортом у Росію.
