Починався чудовий літній ранок — сонячний, світлий, духмяний. Пахли чебрець і ромашки, яблука й груші. Пахли медом вуста Його...
Валентина ЖАЛЬ
Починався чудовий літній ранок — сонячний, світлий, духмяний. Пахли чебрець і ромашки, яблука й груші. Пахли медом вуста Його.
Він говорив поважно, розсудливо. Розмова лилась то тихою, то гомінкою рікою. І я топилась у вирі слів. Солодко томилась душа. Він подарував мені того дня ікону Спасителя. Тому розмова Його здавалась благословенною молитвою. У молоді роки гріховні думки затьмарюють розум. Дивлячись на його незвичайну вроду і слухаючи цю співучу молитовну розповідь, я так нестримно хотіла спокусити цього чоловіка. Він все помічав і розумів. Хоч і сам горів тим самим вогнем та намагався стримувати емоції. Але... Небо, кепкуючи над нами, грайливо перекочувало свої кучеряві хмаринки. І подібно до них прядиво моїх неслухняних косичок закривало його очі й гарячі вуста... — Боже, прости нас грішних!.. Як з-поміж хмар з’являється блискавка, так і він неждано-негадано прийшов у моє життя. Ті послані Богом години й хвилини принесли нам не тільки радість, а й гіркоту розлуки. Я ще багато разів буду дякувати Всевишньому за все прожите й пережите. Як приємно посміхнутись хоч раз після гірких сліз, якою щасливою почувається людина, коли минає біль. Подаруй нам, Боже, добре серце і любов — не лицемірну, а щиру. Щоб до кінця днів своїх нам хотілось згадувати одне одного з теплотою в душі. м.Луцьк.
