ДОНЬКА ЗНАЙШЛА БАТЬКА ЧЕРЕЗ 31 РIК

Тиждень тому в Олиці Ківерцівського району багато господинь не вигнали вчасно худобу. Не могли відірватись від телевізора. А потім, заплакані, ділились враженнями від побаченого: їхній односельчанин Сергій Руцяк в останкінській студії телепередачі “Жди меня” вперше через 31 рік зустрівся із своєю донькою та її матір’ю

Василь УЛІЦЬКИЙ,Олександр ЗГОРАНЕЦЬ


ЦИГАНКАНАГАДАЛА ДОЛЮ
...Невеличкий лист з Москви змусив Сергія Руцяка одразу вхопитись за сигарету. Чоловік розхвилювався. В одну мить в його душі відкрилась рана, яку він стільки десятиліть намагався загоїти. “Вас розшукують”. Хто – не сказано, але він і так добре знав. Фотографії цих двох людей він зберігає уже понад 30 років. Не в загальному альбомі, а окремо, біля себе, щоб можна було будь­якої миті їх взяти в руки. Так зробив й зараз. Із старого чорно­білого знімка на нього дивилась молода вродлива жінка з малятком. Тремтячою рукою чоловік змахнув сльозу.
­ Я одразу прийняв рішення – їду в Москву, ­ згадує у розмові з нами той хвилюючий момент Сергій Сергійович. Він знову курить і знову тримає в руці фото. Тільки на цей раз знімків – набагато більше. Як і спогадів...
Сергій з Галею познайомився в Ростові­на­Дону, куди вони у далекому 1973 році прибули за комсомольськими путівками на роботу на комбайновий завод. У молодих людей зав`язались близькі стосунки. Галя завагітніла. Але в кінці 1974 року у неї захворіла мама і вона була змушена повертатись додому, в Марійську автономну республіку. Сергій провів кохану в аеропорт і пообіцяв: “На Новий рік не приїду, але на 8 березня приїду обов`язково, якщо не заберуть в армію”. Але не приїхав. Ні восьмого березня, ні пізніше.
...Рідна сестра Сергія Валентина й досі згадує дуже давню розмову з циганкою, коли вони з мамою їздили на ринок у Луцьк. “У вашого сина є жінка, ­ далеко звідси. І дитина, ­ сказала тоді циганка те, про що вони і так знали. ­ Та ви її не побачите, ­ звернулась потім до матері. – Вона приїде до вас, але дуже­дуже пізно. – І додала: ­ А син ваш не жениться, буде чекати на ту свою жінку”.
Мама померла рік тому ­ за кілька місяців до того, як із “Жди меня” прийшов лист... Перед тим, як покинути цей світ, згадала про невістку і пожаліла, що не побачила її. А Сергій Руцяк й справді холостяком розміняв шостий десяток – йому 51.

СТАРА ЛЮБОВ НЕ ІРЖАВІЄ
Цього літа Сергій Сергійович продав свиню, корову, два мішки цукру і поїхав у Москву на передачу.
«Я розшукую свого тата. Раніше я ніколи його не бачила. Дуже хочеться подивитись, що він за людина і як склалась його доля», ­ говорила у студії його доросла, 31­річна донька Ірина, тримаючи перед собою його фотографію. А він сидів за стіною, поїдаючи очима маленький екранчик. Він вперше бачив свою доньку! За стільки літ… «Як дві краплі води зі мною!», ­ ледь стримувався, щоб не піднятись зі стільчика. «Сергію, якщо ти нас бачиш, подивись, яка в тебе красива і розумна дочка, вся в тебе! ­ ніби повторяла його думки вголос Галя. – Ваша порода! Сергію, я тобі бажаю усього найкращого».
­ Ви часто його згадували? – запитує Галину ведучий Ігор Кваша.
­ Так. Стара любов не іржавіє, ­ відповідає жінка.
А чоловік витирає вологі очі... Виявляється, не тільки він не одружився, але й вона не створила сім`ю, стільки років чекаючи на свою стару неіржавіючу любов. Якби в цей момент треба було щось говорити, він би не зміг ­ усередині усе стиснулось.
Але він говорив, ­ з екрана. Московські журналісти побували на Волині і відзняли сюжет про толкового господаря і копача криниць Сергія Руцяка. Тепер уже Галина з Іриною уважно вдивлялись в екран, а фотографія батька в руках доньки все більше починала тремтіти. Сільські жіночки майже словами Галини говорили про свого односельчанина: красивий, роботящий, добрий, не напивається.
­ Нехай мене простять, я хотів повернутись, але не вийшло. День за днем відкладав, а розтягнулось на 31 рік, ­ говорив чоловік. – А сім`я... Хотів створити, та все не складалось. Як тільки згадував, що маю доньку, то, по совісті сказати, й... не хотів заводити сім`ю. Може, дасть Бог, усе буде добре.
І ось нарешті возз`єднана сім`я зустрічається у студії. Вперше у повному складі! У цей момент мало хто з глядачів стримує сльози. Як і самі винуватці події. Чоловік дарує своїм жінкам квіти і вони завмирають в обіймах.
­ Наші працівники завжди для себе якось називають сюжети, які знімають, ­ каже ведучий. – Так от, ваш вони назвали “Друга спроба”. Хай вона у вас буде вдалою!

СПРОБА НОМЕР ДВА
Але чому ж ця спроба виявилась такою пізньою – аж через 31 рік? Чому вони не знайшлись швидше?
­ Спочатку все відкладав, ­ зітхає Сергій Сергійович. – А потім боявся, що буде гонити мене Галя. А вона каже, що не хотіла мене тривожити, думала, що маю сім`ю. Це доця Іра – молодчинка ­ наполягла і почали пошуки. Завдяки їй ми зустрілись...
­ Сідав Сергій, бувало, і так сидів у задумі, – згадує усі ці холостяцькі роки Сергія Сергійовича його сестра Валентина. – Питаємо його: “Чому не женишся?” – “Яке ваше діло? То моя справа”, ­ і вся відповідь... А тоді із заводу його таки забрали в армію. Але про Галю і дитину він нам нічого не розповів. Аж тут раптом приходить до нас лист. Пише Галя: я така­то, така­то, знаю, що Сергій пішов в армію ­ хочу попросити адресу військової частини, де він служить. І надіслала свою фотографію та фотографію їхньої доньки. Ми відписали у Росію, а Сергієві вислали в армію фото його маленької донечки. Галя написала йому, та він не відповів... Ех, краще треба було нам переконувати його після армії, наполягати, щоб поїхав до неї.
До Галини з донькою – в республіку Марі Ел ­ Сергій Руцяк поїхав після передачі. Гостював у віднайденій сім`ї майже місяць.
­ Знаєте, Іра мене весь час називала татом, ­ згадує з теплотою. – Відчував себе там, як удома. Ніби й не було тих тридцяти років...
Жінки не бідують. Кожна має двокімнатну квартиру, Галина уже на пенсії, а Ірина вахтовим методом працює на буровій кухарем. Але ще, до речі, незаміжня.
­ Я шукала тата, хотіла його благословення на заміжжя. І тепер можу спокійно виходити заміж, ­ зі сльозами на очах зізналась вона батькові.
Зараз вони усією сім`єю думають­гадають, як бути разом. Дружина з донькою вже навіть шукають у себе для Сергія в Росії роботу. В Україну їхати не наважуються, ­ чекатимуть на приїзд чоловіка і батька...
Сім`я ледь розпрощалась на вокзалі, коли Сергій Сергійович мусив повертатись в Україну. Галя засушила Сергіїв букет квітів і повісила його вдома на видному місці. І попросила на прощання: “Нехай цей букет не залишиться для нас єдиним”.
­ Моя Галя стала ще гарнішою, ніж була, ­ вдивляючись у фотографію, говорить наш герой.
­ Сергію Сергійовичу, якщо чесно, ­ поїдете чи ні? – запитуємо чоловіка.
­ Поїду. Закінчу тут деякі справи, поставлю на кладовищі пам`ятники батькам і поїду. Стара любов не іржавіє, ­ впевнено говорить він.