Мова піде про кримінальну справу, обставини якої і хід її розслідування і на сьогодні залишаються актуальними, і будуть такими доти, поки буде існувати злочинність, а відповідно і слідство...
Мова піде про кримінальну справу, обставини якої і хід її розслідування і на сьогодні залишаються актуальними, і будуть такими доти, поки буде існувати злочинність, а відповідно і слідство.
Анатолій СОЛОВ’ЮК, колишній прокурор-криміналіст
Тодішній прокурор нашої області Микола Коваленко викликав мене і сказав, що необхідно їхати у Володимир-Волинський, оскільки там нерозкрите вбивство, яке сталося кілька місяців тому. При цьому додав, що туди поїде заступник начальника відділу карного розшуку області Олександр Буряк. Є ніби підозріла особа, яка раніше погрожувала потерпілому розправою, але причетність її до вбивства не доведена. Необхідно розібратись, чи причетна ця особа до скоєння цього злочину або допомогти встановити істину. У дорозі Олександр Пилипович розповів, що приблизно три місяці тому неподалік села Верба Володимир-Волинського району на дорозі знайшли молодого хлопця з побитою головою. Його привезли каретою «швидкої допомоги» в лікарню, госпіталізували, але через п’ять днів, не приходячи до свідомості, він помер. Слідчим Володимир-Волинського міськвідділу міліції була порушена кримінальна справа за фактом нанесення тяжких тілесних ушкоджень. Висунуто ряд версій і проведене розслідування, але хто скоїв цей злочин, до цього часу не встановлено. Уже у Володимирі-Волинському ми вирішили спочатку виїхати безпосередньо на місце події і, як це роблять військові при підготовці операції, провести рекогносцировку. Згодом ознайомились з кримінальною справою, яка складалась більш як з 300 аркушів. З матеріалів вбачалось, що коли на місце пригоди виїхала оперативно-слідча група, то побачили, що з правої сторони на рівні осьової лінії дороги на близькій відстані від потерпілого попереду знаходився автомобіль-лісовоз, а позаду легковик «Москвич». З голови текла кров, а кепка лежала поряд на асфальті. Водій лісовоза розповів, що, рухаючись в сторону села Верба, побачив на дорозі лежачу людину, а тому зупинився. Це ж він говорив і водію «Москвича», який під’їхав за ним. Потерпілого забрали в лікарню, а працівники міліції оглянули місце події, склали протокол огляду, взяли пояснення у присутніх там осіб. У процесі роботи серед людей місцеві оперативники отримали інформацію, що потерпілий по справі Микола А. кілька місяців тому бачив, як знайомий йому юнак хотів викрасти в магазині туфлі. Продавці туфлі відібрали, ними ж відлупцювали крадія та добре посварили, але в правоохоронні органи не звертались. Микола згодом сказав про це батькові хлопця С. Куню. Той відреагував специфічно: «Я тобі як дам, то більше не побачиш, як хтось краде!» Це повідомлення згодом стало підставою підозрювати батька юнака в скоєнні важкого злочину. Крім того, сестра потерпілого пояснила, що коли вона сиділа в лікарні біля ліжка непритомного брата, то він на її запитання: «То Кунь тебе побив?» — відповів стверджувально. Слідчий допитав лікарів, медсестер і хворих палати, в якій лежав потерпілий, продавців магазину, де намагались викрасти туфлі і т.д. Йшло до того, що Куню потрібно сушити сухарі. Оскільки запахло вбивством, то справу для подальшого розслідування вирішили передати за підслідністю в прокуратуру. Вивчивши матеріали кримінальної справи, ми акцентували увагу на показах свідків, схемі, яку склав черговий слідчий, що виїжджав на місце події, — вона була виконана в чорновому варіанті (за такі схеми я часто своїм підопічним слідчим робив серйозні зауваження), а також висновках судово-медичної експертизи, де було вказано, що в потерпілого на голові лише одна продовгувата рана в лобно-тім’яній ділянці. Співставивши схему з реальним місцем події та вивчивши покази водія і екіпажу «Москвича», ми запропонували запросити в кабінет кілька «нейтральних» водіїв, щоб вони висловили свою позицію: як вони діяли б у тій дорожній ситуації, яку повідомив водій лісовоза, пояснюючи, що людину на дорозі він бачив вже лежачою, тобто, що до аварії ніякого стосунку не має? Запрошені водії по черзі висловили практично аналогічні думки: або зупинився б перед лежачим, або об’їхав би його, якби не поцікавився, що сталося з людиною. А на схемі ж було специфічне розташування об’єктів та і характер рани на голові в юнака давав іншу інформацію. Проаналізувавши наявні аргументи, ми прийшли до висновку, що найвірогідніше це була автоаварія, але для цього потрібні були докази. Через кілька годин на нашу вимогу оперативники відшукали водія лісовоза і разом з автомашиною доставили на майданчик до міськвідділу. Ми оглянули лісовоз. Протягом трьох місяців після аварії він продовжував перевозити деревину, але, враховуючи його технічні характеристики та матеріали справи, ще раз переконалися, що попередні наші висновки правильні, хоча ще деякі сумніви були. Потім відбулася відверта розмова з водієм, який зрозумів, що мовчати даремно, і розповів про обставини автопригоди чесно і правдиво. Ми ще встановили водія автобуса та кількох пасажирів з нього, які підтвердили специфічну «поведінку» потерпілого на дорозі до аварії, з’ясували умови видимості в той вечір та інші деталі. Ось що трапилось насправді. Після зустрічі зі своїм знайомим в «кабачку» села Верба Микола повертався додому, коли вже настали сутінки. Пройшов близько одного кілометра в напрямку свого села. Йому назустріч їхав довжелезний лісовоз. Він підняв руки, щоб прикрити від світла очі, які засліпили фари автомашини, і при цьому змістився до осьової лінії. Раптом водій відчув, що щось стукнуло і негайно натиснув на гальма — автомашина зупинилась і він вийшов з кабіни. Ззаду в його ж напрямку їхав легковик, у світлі фар якого він побачив, що на дорозі лежить чоловік, який недавно рухався йому назустріч, і зрозумів, що це він його збив («коньком» причепа). Коли придивився, то угледів, що поряд лежить кепка, а з голови тече кров. Правда, людина подавала ознаки життя. Медики, надавши першу допомогу, повезли потерпілого в лікарню, а міліціонери після огляду місця події з усіма розпрощались. Далі пішло розслідування, яке тривало до нашого приїзду. Ми призначили автотехнічну експертизу та провели необхідні додаткові слідчі дії. Було доведено, що водій лісовоза не допустив порушень правил вуличного руху, бо аварійну ситуацію створив сам пішохід. Водій не сказав правду, а потім його ніхто не викликав і не запитував. Йти ж самому в міліцію не вистачило сміливості, і, звичайно, свідомості. А після розслідування ця кримінальна справа була закрита за відсутністю в діях водія лісовоза складу злочину. А якби не розібрались, то могло б «висіти» вбивство з метою помсти, якого фактично не було. Ось так протягом трьох діб нам вдалося вирішити задачу з багатьма невідомими, а головне — запобігти слідчій помилці.
