ЧИНОВНИЦЬКЕ ВИПРОБУВАННЯ ІНВЕСТОРІВ

ПРО ЦЕ, А ТАКОЖ ПРО СВОЄ БАЧЕННЯ СТОСУНКІВ ІНВЕСТОРІВ З ВЛАДОЮ НАШОМУ КОРЕСПОНДЕНТУ РОЗПОВІДАЄ ДИРЕКТОР ТзОВ “КРОНОСПАН-УА” ВІКТОР ЛИТВИНЮК.


Алла ЛІСОВА


—У підприємство, яке ви очолюєте в шахтарському місті, має бути вкладена одна з найсолідніших в Україні інвестицій – 275 мільйонів доларів. Як відомо, в останній рік темпи будівництва дещо сповільнились. З чим це пов’язано?
- Це справді так. Спочатку проект ТзОВ “Кроноспан-УА”, зареєстрований, до речі, у території пріоритетного розвитку, умовами якої передбачалися певні пільги в оподаткуванні, був розрахований на три роки. Коли держава поміняла, так би мовити, правила гри, інвестор, хоч і не відмовився від своїх намірів, та все ж дещо переглянув плани. Однак і при цьому вже в нинішньому році нам вдалось встановити ще одну лінію з ламінування плити. А також почали підготовку до встановлення лінії з виробництва сирої плити, яка досі завозилась з Польщі та Словаччини. Всього на підприємстві освоєно 22 мільйони доларів. Зараз, коли вдалось, образно кажучи, розрубати гордіїв вузол, відкрито нову кредитну лінію на суму майже вдвічі більшу.
- Мова йде, безперечно, про приватизацію землі, адже це питання, пригадується, порушувалось з особливою гостротою перед екс-прем’єр-міністром Юрієм Єхануровим, який перебував перед останніми виборами у Нововолинську і запевняв все зрушити з “мертвої” точки.
- Справді, це був тривалий процес, який затягнувся на кілька місяців. Довелось багато разів їздити в столицю, ходити по міністерських кабінетах, щоразу класти на стіл нові документи, щось спростовувати... Ось після цього і виніс сумний висновок: складається враження, що центр абсолютно не цікавить життя периферії. Вважаю, що те ж питання продажу землі повинне вирішувати тільки громада, на території якої вона знаходиться. Бо саме місцеві мешканці знають, як ця земля використовувалась досі, які кошти в міську казну від її оренди надходили. Що стосується 47-ми гектарів, на яку претендував “Кроноспан-УА” з мотивів виробничої необхідності, то ці площі були занедбані і жодного зиску місто від них не мало.
- Але ж, як відомо, на найвищих рівнях заявлялось, що жодних перепон іноземним інвесторам, в тому числі і що стосується приватизації землі під розвиток виробничих потужностей, не буде. Казав про це і Президент України Віктор Ющенко.
- А на ділі – все інакше. На засіданні урядового комітету, який вів колишній віце-прем’єр Юрій Мельник, де ми були присутні, я запитав: “Невже в Україну вишикувалась велика черга з інвесторів, що для них така складна процедура приватизації землі?” Адже відомо, що для Європейського банку реконструкції та розвитку, і не тільки для нього, одна з найголовніших умов для виділення кредитних коштів – власність землі підприємства, в яке інвестують.
- Все ж таки, Вікторе Петровичу, що стало каменем спотикання в підготовлених паперах, які ви представляли в урядових кабінетах?
- Ми зустрічались з багатьма тепер вже колишніми міністрами, тричі – з екс-міністром фінансів Віктором Пинзеником. Доводилось навіть на високих тонах аргументувати, що ця земля вкрай потрібна підприємству – на ній має розміститися майданчик для зберігання деревини і дільниця її подрібнювання. Що метр землі у столиці і за 550 км від неї істотно відрізняється. Як і те, в якому місці вона знаходиться: у центрі чи десь на околиці, в полі. Чиновники ремствували на низьку її ціну. Врешті після тривалої тяганини було дано добро на приватизацію – за ціною 7,26 гривні за квадратний метр. Згодом, коли, здавалось, ми за крок до фінішу, справа застопорилась через застереження Генеральної прокуратури. Вона повідомила, що відкрито кримінальні справи по ВАТ “Нотекс”, хоча “Кроноспан-УА”, який свого часу придбав виробничі площі в останнього, до цього відношення не мав. І лише після численних поїздок і злагодженої одностайної позиції керівників області і міста, та й навіть залучення народних депутатів, вдалось отримати довгождане рішення. На останньому засіданні колишнього Кабміну була прийнята відповідна постанова, згідно з якою “Кроноспан-УА” отримав дозвіл на приватизацію землі. У результаті, як уже повідомлялось, у міську казну надійде 3,4 млн. гривень, які допоможуть вирішити у Нововолинську ряд злободенних питань. Окрім того, близько 170 тис. гривень керівники ТзОВ спрямують на допомогу власникам акцій — колишнім працівникам “Нотекса”.
- Вікторе Петровичу, а як можна розцінювати це – як добровільний благодійний жест чи якось інакше, про що точилися різні думки?
- Це справді була ініціатива “Кроноспану-УА”, аби зняти напругу, яка тривала впродовж минулих років у місті. Керівництво пішло на такий крок, аби цивілізовано вирішити питання, яке стосувалось 830-ти пенсіонерів, які кращі роки віддали праці на бавовнопрядильній фабриці.
- Тепер можна вести мову про те, що підприємство рухається далі?
- Звичайно. Найближчим часом буде завершено будівництво і монтаж ліній по виготовленню деревостружкової плити, а згодом, так би мовити, замкнеться весь технологічний ланцюг. Над виробництвом і ламінуванням плити працюватимуть більше 120-ти чоловік. А, окрім того, вже зараз на будові задіяно майже 200 робітників. Якщо ж подивитись у перспективу, то до 2012 року “Кроноспаном-УА” буде сплачено податків усіх рівнів в межах 325 млн. гривень. Інвестором передбачено і ряд соціальних заходів, в тому числі й тих, що стосуються ремонту доріг, впорядкування територій.
- За час, коли ви їздили в столицю для “пробивання” приватизаційного питання, чи говорилось десь про відновлення діяльності територій пріоритетного розвитку й вільних економічних зон? Адже і ваше підприємство зареєстровувалось з надією, що матиме пільги.
- Ми – всі нововолинці – чекаємо обіцяного відновлення “зеленої” вулиці інвесторам, з допомогою яких повноцінно запрацює господарський комплекс міста і воно розвиватиметься далі. Згідний, що питання не просте. Потрібно скрупульозно підійти до кожного окремого суб’єкта господарювання. І взагалі – варто було б розробити закон, згідно з яким пільги надаватимуть від величини вкладених інвестицій. Недругорядну роль має відігравати і те, яка технологія застосовуватиметься на виробництві. Бо, що там гріха таїти, відстали ми від Європи не на один десяток років. І прикро, що в таких важливих справах наші столичні чиновники менше всього прислухаються до думки “низів”. Вони можуть без оглядки “зарубати” будь-яке питання. То чи будуть до нас поспішати іноземці зі своїм капіталом? Переконаний, доки держава не змінить підходи до інвесторів, нам марно очікувати в найближчі роки серйозних фінансових ін’єкцій з-за кордону.