З цікавою ініціативою виступив директор музею Лещинсько-Влодавського Приозер’я у Влодаві Марек Бем, котрому також підпорядкована філія музею колишнього гітлерівського табору Заглади в Собібожі...
Анджей ВАВРИНЮК, влас. кор. “Волині” у Польщі
З цікавою ініціативою виступив директор музею Лещинсько-Влодавського Приозер’я у Влодаві Марек Бем, котрому також підпорядкована філія музею колишнього гітлерівського табору Заглади в Собібожі.
Він запросив науковців з Волині для проведення спільних історичних досліджень на території колишнього табору, а також документації, яка зібрана з даної тематики. На думку директора Бема, дослідження підсумувала би наукова конференція і виставка, присвячені тематиці таборів. Запрошенням зацікавився Микола Кучерепа, професор Волинського державного університету імені Лесі Українки, котрий був як у музеї, так і на теренах табору Заглади. Отож, можна сподіватися, що історики університету візьмуть участь у цьому заході. Вперше українські історики матимуть нагоду працювати в місці, де протягом року загинуло 250 тисяч громадян Європи, в тому числі 10 тисяч українців. Табір у Собібожі було розташовано на малозаселених теренах східної частини окупованої Польщі, що в 3,5 кілометрах від річки Буг. Побудовано його в багнистому лісі, поблизу села Собібож, між Влодавою і Холмом. З маленької залізничної станції в Собібожі відходила бічна колія, що тягнулася до табору. Спочатку табір займав площу 30 акрів (400х600 метрів) і був оточений потрійною огорожею з колючого дроту. В червні 1943 року територія, що оточувала табір, була замінована в радіусі 15 метрів від огорожі. Мінне поле повинно було уберегти від випадкових атак партизанів і запобігати втечі в’язнів. Додатково для охорони від зовнішніх спостерігачів огорожу ззовні було густо обплетено молодим гіллям. Зміна варти відбувалась кожні чотири години. У таборі змонтували дев’ять газових камер, у котрих одночасно поміщались 500 осіб, їх знищення тривало заледве 15—20 хвилин. В Собібожі гинули євреї з Польщі, Бельгії, Франції, Голландії, СРСР і з багатьох інших країн Європи. 14 жовтня 1943 року у таборі вибухнуло збройне повстання в’язнів, яке очолив офіцер Червоної Армії Олександр Печорський з Ростова. Протягом короткого часу було задумано детальний план і розпочато приготування до повстання. В кузні табору викували 40 довгих ножів і багато легких сокир. Крім того, повстанці мали кілька карабінів і гранат. Під час повстання загинуло 300 в’язнів. Частина, що врятувалась, пішла до партизанських загонів. 15 жовтня 1943 року гітлерівський табір в Собібожі перестав існувати. До минулого року не було відомо жодної інформації, чи загинули у гітлерівському таборі українці. Не виключено, що ініціатива Марека Бема, котрій сприяє проректор Микола Кучерепа, ліквідує ці білі плями.
