Свято фортепіанної музики на честь славетної землячки і задля того, щоб молодь уміла цінувати!
Юні музиканти з Луцька заграли улюблені мелодії Лесі Українки в її будинку
Фортепіанний концерт лунав на честь 150-ліття знаної поетеси
У суботу в мистецькому салоні «Лесина світлиця», що є авторським проєктом Тетяни Ціхоцької, учні Луцької музичної школи №1 ім. Фредерика Шопена виконували на фортепіано музику улюблених композиторів Лесі Українки.
Лунали мелодії Шумана, Шуберта, Шопена, Баха, Бетховена та інших, а також Сергія Рахманінова, який був ровесником Лесі Українки, тож сучасники, на думку Ціхоцької, можуть сприймати його творчість як символічну паралель до творчості Лесі.
Серед виконавців – Аріна Коцирій, Тереза Верзун-Ролінгер, Аліна Шевчук, Анастасія Собко, Мікаель Гюлазян. Соломія Ярош, колишня учасниця студій «Жайворонки» та Палацу учнівської молоді декламувала вірш «До мого фортепіано».
Як розповіла авторка сценарію Тетяна Ціхоцька, яка вивчала історичні документи й спогади щодо музичних уподобань Лесі, аналізувала її творчість, досить популярний вірш поетеси «До мого фортепіано», де вона прощається з ним через хворобу, сформував у більшості міф про те, що Леся більше ніколи не грала на інструменті, але це неправда: «Леся Українка довго не переставала грати, хоч ліва рука була деформована і трохи менша за праву, – через те піаністка не могла осягнути блискучої техніки, а вона цього прагла і це була трагедія.
Заслуговує на увагу, на думку пані Тетяни, і самооцінка самої піаністки: «Мені часом здається, що з мене вийшов би значно кращий музика, ніж поет, та тільки біда, що натура утяла мені кепський жарт»».
Як розповіла авторка сценарію Тетяна Ціхоцька, досить популярний вірш поетеси «До мого фортепіано», де вона прощається з ним через хворобу, сформував у більшості міф про те, що Леся більше ніколи не грала на інструменті, але це неправда.
Гості й учасники концерту слухали спеціально підібрані факти щодо славетної землячки, які дають більше уявлень про її уподобання, проблеми й творчість.
За словами Тетяни Ціхоцької, авторки ідеї «Лесиної світлиці», Леся Українка любила виконувати твори Бетховена, Шумана, Шуберта, Моцарта, Баха. А з українських композиторів виконувала – інструментальні етюди і народні пісні Лисенка.
Тож мелодії на концерт добирали ретельно.
Тетяна Ціхоцька розповіла, що грала Леся, коли не дуже хто прислухався, і власні імпровізації, які ніколи не повторювалися – кожен раз було щось інше, щось нове, щось інтимне. Це була наче і не музика в узвичаєному, концертному розумінні, а музична розмова з другом – фортепіано на різні – прерізні теми. На думку Ольги, коли б її сестра набула необхідних теоретичних знань і не була б змушена через хворобу покинути музику, вона стала б не тільки першокласною піаністкою, а й композитором, бо в музиці вона виливала свою душу, – і тому гра її була такою ж багатогранною, як і душа.
Цікавий факт, що учасниками концертної програми були вихованці однієї вчительки Ірини Вадимівни Циганкової, викладачки 1 муз школи м. Луцька ім. Фредерика Шопена. Саме вона створила аранжування (клавіри) до більшості пісень Тетяни Ціхоцької на вірші Лесі Українки, які увійшли до пісенної збірки «На крилах пісень» , яку презентуватимуть у мистецькому салоні «Лесина світлиця» 13 червня.
Концерт «До мого фортепіано» був записаний і відзнятий творчою майстернею «БЕНТЕГА», матеріал невдовзі буде розміщений на сторінці «Лесина світлиця» у фейсбуці.
Читайте також: Леся Українка би раділа: юні волинянки у вишиванках і джинсах заспівали «Вишеньки-черешеньки» (Відео)
Захід відвідали представники влади - заступниця міського голови Ірина Чебелюк та директорка департаменту культури міста Луцька Тетяна Гнатів.
Мистецький салон «Лесина світлиця» розташований у приміщенні будинку Косачів, що на вулиці Драгоманова, 23. Проєкт з однойменною назвою фінансується Луцькою міськрадою.
