Локальна газова війна розгорнулася на теренах села Борохів Ківерцівського району і триває місяців десять із залученням прокуратури, міліції, КРУ, органів місцевої та обласної влади...
Олександр НАГОРНИЙ
КОЛИ В СУСІДІВНЕМАЄ ЗГОДИ Локальна газова війна розгорнулася на теренах села Борохів Ківерцівського району і триває місяців десять із залученням прокуратури, міліції, КРУ, органів місцевої та обласної влади. Суперники — «Мрія», сільське об’єднання громадян по газифікації та генеральний директор ТзОВ «Волиньплемптиця» Анатолій Сулік. Стоси скарг Анатолія Мусійовича, в тому числі і в Генеральну прокуратуру, безуспішно кочують по чиновницьких кабінетах. У редакцію газети не без допомоги генерального директора потрапило «звернення» від мешканців с.Борохів за підписом члена ревізійної комісії об’єднання «Мрія» Лариси Метехи. В тому, що воно відразу не було опубліковане, пан Сулік моментально звинуватив редакцію, на котру, мовляв, «натиснув» обласний керівник. Хоча у випадку публікації такого звернення із специфічним лексиконом Суліка, наприклад, «злочинна схема заробляння грошей шляхом привласнення державного майна і людських грошей», «злочинні дії...», і т.ін., то, ймовірно, міг би «натиснути» обвинувачений з допомогою суду. І цілком зрозуміло, що як би ми не намагались відшукати в цьому спорі «золоту середину», суперники все одно знайдуть якусь упередженість не на свою користь. Принаймні, з іншої сторони уже було сердите чиновницьке зауваження: «А ви що, хочете допомогти Суліку?!». Однак ця історія в якійсь мірі є повчальною, бо так завжди буває, якщо гравці намагаються обхитрити один одного. Тим часом конфлікт зав’язався навколо, здавалось би, радісної події: об’єднання громадян «Мрія» на чолі з обраним головою Володимиром Артесюком в останні роки займалося газифікацією трьох сіл. А це дуже важка справа, яка потребує коштів і терпіння. Як завжди, проектувальники брали вихідні дані, до яких саме об’єктів треба підвести голубе паливо. І ось тут зацікавлені сторони твердять кожен своє. Володимир Артесюк (тепер він борохівський сільський голова) каже, що у свій час генеральний директор ТзОВ ВАТ «Волиньплемптиця» Анатолій Сулік просив лише про подачу 90 кубічних метрів на годину до одного пташника (заявка його десь пропала) і тому було прокладено від вуличного газопроводу відповідного діаметру трубу. А ось керівник товариства в усі-усюди скаржиться, що Артесюк «самоправно» поміняв трубу, зменшивши діаметр підвідного газопроводу для п’яти пташників (як він замовляв), що «унеможливило його використання для забезпечення виробничої діяльності «Волиньплемптиці». І саме це призвело до його рішення підключитись до підвідного газопроводу високого тиску, що був прокладений від Гаразджі до Борохова. Ось чому почалося справжнє протистояння між громадою і підприємцем, адже відразу виникла думка, що в такому разі «селам на перспективу не вистачить газу». Ситуація ускладнювалась тим, що хоч згідно з постановою Кабміну газопровід високого тиску повинні були спорудити за бюджетні кошти, все ж більш як 24 тисячі гривень було вкладено в будівництво членами об’єднання «Мрія.» Так само більше п’яти тисяч гривень було витрачено громадянами на проектну документацію. Як пояснили Володимир Артесюк, головний інженер ВАТ «Камінь-Каширська ПМК-70» Андрій Костючик, селяни хотіли якнайшвидше, до зими 2005 року, підвести газ, а державних надходжень не було. Сулік вважає, що Артесюк при цьому «керувався відомими тільки йому інтересами», а також «наніс ТзОВ прямі збитки у сумі 10000 гривень, примусивши товариство компенсовувати неіснуючі витрати громадян на будівництво підвідного газопроводу високого тиску». Оскільки Сулік не міг взяти достатньої кількості газу від вуличного газопроводу (навіть підрахував, що якби підвів восени паливо до пташників і поставив кури, мав би вигоду — 600000 гривень), то виробив проект на підведення труби від пташників до підвідного газопроводу високого тиску, яким опікалась «Мрія». А керівництво об’єднання сказало «Дзуськи!»: ми є співвласники разом з державою цього газопроводу, після під’єднання у Борохові Сулікового підприємства може знизитися тиск газу в домівках і взагалі заклали газ на перспективний розвиток сіл та їх культурно-побутових об’єктів.
КОНКУРЕНТ ЧИ БЛАГОДІЙНИК? Ось так у дещо спрощеному вигляді виглядає спірна ситуація, а дискусії розгортаються в селі і поза його межами такі, що аж іскри летять. Отже, уже більш як півроку селяни не дозволяють Суліку зробити врізку до основної вітки газопроводу від прокладеного ним за власний кошт і на законних підставах. І, як писав він ще торік у міліцію, «Артесюк перешкодив підводити газопровід і його дії нанесли підприємству збитків на суму 50 тисяч гривень». Ось у цьому підвішеному стані, якщо можна так висловитись, знаходиться й досі те під’єднання до газопроводу високого тиску. Насамперед нас зацікавило: все-таки чи вистачить газу у підвідному газопроводі для жителів трьох сіл, інших об’єктів та ще додатково для великого підприємства? Один з керівників ВАТ «Волиньгаз» Степан Романюк, котрий видавав у свій час технічні умови для ТзОВ, впевнений: безумовно, вистачить, ще й із запасом, а конфлікт можна залагодити за столом переговорів. Головний інженер проекту з інституту «Волиньагропроект» Ростислав Набатич каже: — Підключення цілком можливе, про це свідчать наші розрахунки. Об’єднання громадян справді доплачувало кошти, але будь-яке підприємство має повне право підключатись до державного газопроводу, а про дольову участь хай домовляються між собою. А ось колишній голова сільськогосподарської спілки з Борохова Олександр Столярчук вважає, що «вимагати оплату за підключення до газопроводу високого тиску від ТзОВ—незаконно». Нинішній борохівський сільський голова Володимир Артесюк має свої доводи: — У газопровід високого тиску не закладалась та кількість газу, яка потрібна Суліку для потужностей пташників. Він просив 90 кубічних метрів з вуличного газопроводу, які лише частково проплатив. Трубу ми не міняли у вуличному газопроводі — усе по проекту. Раніше він не планував врізку до газопроводу високого тиску. Роботу ПМК-70 виконувало в борг, а тому ми й змушені були взяти позику і внести кошти в касу підприємства. Люди Суліку не вірять, ніяких прибутків в останні роки від нього сільрада не отримувала. І курей у нього немає, хіба сусідський півень забіжить і прокукурікає. Хай прокладає окрему трубу від Гаразджі, платить за проект, як ми це робили, і користується. Такої ж думки і підприємець Петро Олешко, депутат обласної ради: — Я був на зборах об’єднання — люди проти затії Суліка. Вважають, що впаде тиск в газопроводі, якщо зробить врізку ТзОВ. Тим більше, що біля Вишнева планується спорудити мікрорайон на 30 будинків. В села повинні приходити добропорядні інвестори з підтвердженими експертами бізнес-планами. Народний депутат України Євген Кирильчук, котрий «вибивав» бюджетні кошти для підвідного газопроводу, висловив свою думку: — Об’єднання громадян було замовником,вони вклали гроші в проект, що здешевило газопровід. Хай ставить ГРП, тягне паралельно трубу від Гаразджі і користується газом. А як же на цю шарпанину запеклих суперників реагує районна влада, яка повинна відстоювати і громадські, і державні інтереси? Адже генеральний директор ТзОВ «Волиньплемптиця» в усі інстанції повідомляє про такі фінансові перспективи: «Товариство здійснює реконструкцію на основі сучасного обладнання, придбаного у Нідерландах і Бельгії. Обсяги виробництва та реалізації м’яса птиці будуть становити 800 тонн на рік. Відрахування в бюджет району і сільської ради с.Борохів будуть становити більше 600000 гривень на рік». На цей «курячий клондайк» голова райдержадміністрації Леонтій Кричкевич дивиться дещо скептично: — Ми не бачили його бізнес-план. Зважаючи на величезну конкуренцію підприємств, що виробляють курятину, такі плани проблематичні. Потрібна експертиза спеціалістів, які б вивчили проблему, яка баламутить людей. Після того, як спільними зусиллями із залученням значних коштів власників садиб підведено газ до трьох сіл, ця місцевість стала дуже привабливою для городян. На урочистостях в Діброві, де запалювали факел, говорили, що хати відразу подорожчають вдвічі-втричі, а є вже багаті люди, які хочуть тут будуватися, навіть обіцяють поставити церкву. І нікого не відлякує подорожчання голубого палива. Зрозуміло, чому громада так відстоює своє право «володіти» підвідним газопроводом високого тиску. Безумовно, що можуть бути привабливі бізнесові проекти. Але якщо послухати пана Суліка, то кращого інвестора людям годі шукати. Однак це йому, думається, варто довести громаді, а не ворогувати з нею. У «зверненні» до редакції читаємо: «В планах розвитку товариства передбачено участь його в розбудові с.Борохів і районного центру, у підвищенні добробуту соціально не захищених верств населення, будівництві об’єктів соціальної сфери». Тож треба підтвердити реальність цих планів розрахунками, а ще краще — ділом.
