ВОЛОДИМИР ГУНЧИК: “МИ ЗРОБИЛИ ПРАВИЛЬНИЙ ВИБІР...”

Напередодні Дня машинобудівника не поспілкуватися з керівником одного з флагманів вітчизняного машинобудування було б не вірно. Слід зважити й на те, що саме це підприємство є, було і залишається основним місцевим бюджетонаповнювачем. Мова йде про Луцький автомобільний завод, головою Наглядової ради якого є Володимир Гунчик.
Фактично за рік, після святкування 50-річчя, Луцький автомобільний завод практично не впізнати, він змінився повністю. Це стосується як загального обличчя підприємства та устаткування, так і акценту на виробництво. Сьогодні – це сучасне підприємство, на якому збираються не лише легковики, а й автобуси. Саме автобусна програма і стане майбутнім луцького заводу. Плани розвитку, які рік тому Володимир Гунчик озвучував громадськості, набрали реальних обрисів, і не повірити у їх виконання на сьогодні просто неможливо.


Ігор КРАСУЦЬКИЙ


- Володимире Петровичу, до Дня машинобудівника у 2005 році ви підійшли з грандіозними планами розвитку, наскільки вони реалізувалися до свята у 2006-му?
- Між святами –у 2005-му і 2006-му роках – змінилося чимало. У минулому році ми святкували 50-річчя підприємства, задекларували серйозну програму. Тепер же ми її повністю підтверджуємо і вона реалізується згідно із затвердженим план-графіком. Що хотілося б ще зробити?.. Звичайно, швидше створити умови для реалізації другого етапу повномасштабного виробництва для шести тисяч автобусів. Але плани корпорації “Богдан” є такими грандіозними, що в якийсь момент приходить розуміння, наскільки серйозну справу ми робимо. Сьогодні не можна відділити автобусний проект у Луцьку від проекту легкових автомобілів у Черкасах. Мені, як віце-президенту корпорації “Богдан”, доводиться щотижня бувати на цих об’єктах. Скажу, що нам не легко. Обсяги фінансування досить значні. Є проблема у кваліфікованих кадрах, але темпи розвитку спільних проектів ще раз підтверджують, що ми на правильному шляху. Результатами цього є деякі цифри. Як тільки ми почали складальне виробництво іномарок, різко, майже на сто відсотків, зріс їх продаж на теренах України. Хюндай сьогодні реалізує більше тисячі авто, Кіа – майже тисячу. Ми маємо сьогодні лідерство і у виробництві автобусів. Це і є підтвердженням того, що ми зробили правильний вибір і програма, яка була задекларована і реалізовувалася у проміжку між нашими професійними святами, виконана на рівні.
- Тобто можна говорити про стабільну, позитивну динаміку зросту?
- За вісім місяців обсяги виробництва на підприємстві склали більше одного мільярда гривень. Погодьтеся, це вагомий внесок у розвиток області. Поряд з цим, ми продовжуємо виконувати свої зобов’язання по заробітній платі, її росту. Підприємство сплатило близько 300 мільйонів гривень податків та зборів усіх рівнів. Це непоганий показник як для підприємства, так і для регіону. Ми вважали і вважаємо, що програма розвитку нашого заводу є регіональною. Завод працює на повну потужність. Ми розпочали передачу ВАЗів до Черкас згідно з “програмою переселення”, у нас зросли обсяги виробництва легковиків Hyu dai та КІА, два складальні “прольоти” передані під виробництво автобусів. Я переконаний, що ця позитивна динаміка буде продовжуватися.
- Ви залишаєтеся на позиції, що великі підприємства повинні акумулювати навколо себе малий і середній бізнес?
- Звичайно. Освоєння виробничих потужностей, реконструкція підприємства – це і є кошти для волинських підприємств. Це розвиток будівельної індустрії, підприємств, які займаються виробництвом тих же пластикових вікон. Ми ж замінили лише їх тисячі одиниць! До нас почали придивлятися і західні фірми, що приходять на український ринок. Уже ведуться попередні переговори з концерном “Кромберг і Шуберт”. Питання можливої співпраці залишаються відкритими. Ми вивчаємо їхні можливості, вони дивляться на нашу програму. Ми говоримо сьогодні про локалізацію виробництва деталей з пластмаси, які необхідні для автобусної програми. Придивляючись до різних виробничих майданчиків, намагаємося вишукати той резерв, де можна розмістити це виробництво. Механічна обробка деталей – ще одне питання, над яким волинським підприємствам слід подумати, щоб почати надавати ці послуги. У нас же є і “Електротермометрія”, і “Луцький підшипниковий завод”, і “Ковельсільмаш”. А також група підприємств у Нововолинську, яка може допомогти ЛуАЗу швидко освоїти виробництво деталей в логістично привабливому світлі. Тобто, усі виробництва розташовані поряд, вони біля нас.
- Наскільки на сьогодні актуальне для підприємства кадрове питання?
- Надзвичайно актуальне. Я уважно слідкую за питанням розвитку профосвіти. Скажу, що наші профтехучилища врешті почули “голос кричущого в пустелі”. Ми побачили процеси формування груп токарів, слюсарів, ремонтників. Зрозумійте, ми обов’язково купуватимемо найсучасніше обладнання, ми постійно оновлюватимемо технології, але його необхідно комусь обслуговувати. Для цього потрібні кваліфіковані кадри. Тому, напевне, головним питанням, що стоятиме у 2006 році, буде забезпечення підприємства кадрами. Наші ВУЗи, наші профтехучилища, наш учбовий центр на підприємстві повинні зробити все, щоб ми не відчували дискомфорту, коли вкладатимемо десятки мільйонів доларів в обладнання, а людей, які б змогли на ньому працювати, не виявиться.
- Як взаємовідносини з владою на місцях?
- Моє кредо – хай краще влада не заважає, аніж допомагає. Але на сьогодні я можу сказати, що губернатор особисто курирує цей проект, він постійно підтримує зі мною зв’язки. У нас досить сильний контакт з мерією, щоправда, ряд соціальних питань ще потребують вирішення. Але, як показує пройдений етап роботи, пов’язаний з розвитком підприємства, міська влада, виконавчий комітет, членом якого я є, розуміють, що це потужний проект для міста. Одним словом, є діалог, є підтримка, ніхто не заважає. Було б дуже добре, щоб так було і надалі.
- Що можна сказати про перспективи заводу у Луцьку?
- Через рік – це автобусне виробництво. Через два роки – це чотири тисячі автобусів. У 2009-му – це шість тисяч автобусів і тролейбусів різних модифікацій. Це сучасне європейське виробництво, на якому ми зможемо виробляти замовлення будь-якого світового виробника. Це достатній кваліфікаційний рівень персоналу. Це висока культура виробництва. Це намагання створити передумови для того, щоб європейський капітал думав, як розмістити свої замовлення на Україні.
- Разом з тим, ВАТ “ЛуАЗ” – це не лише луцький проммайданчик, а й виробництво в Черкасах, як там справи?
- Сьогодні в Черкасах ми маємо три потужних підприємства, які безпосередньо стосуються луцької програми. Активно будується завод легкових авто. Я думаю, що в листопаді наступного року його введуть в експлуатацію. Ми розпочали перенос легковиків на ГРП №1 до Черкас. В цьому місяці уже 400 автомобілів мають зійти з конвеєра. Я сподіваюсь, що до кінця року виробництво ВАЗів у Луцьку буде припинене і повністю освоєне в Черкасах. Є передумови і розпочата підготовка до будівництва заводу вантажних автомобілів. Ну і звичайно – це виробництво автобусів у ВАТ “Черкаський автобус”. Дана структура є партнером ЛуАЗу, адже виробництво автобусів ведеться на двох майданчиках, а реалізація відбувається через один торговий дім.
- Можна говорити про те, що корпорація “Богдан”, до складу якої і входить ЛуАЗ, є “впевненим гравцем” на автомобільному ринку України, з яким повинні рахуватися усі конкуренти?
- Беззаперечно. Скажу більше – сьогодні машинобудівна галузь найбільш динамічно розвивається. Ми реально оцінюємо ринок автомобільної техніки на Україні – це 500-600 тисяч автомобілів. Потужність же нині діючих підприємств – близько 300 тисяч. Це говорить про те, що автомобільним підприємствам України потрібно у два рази або збільшувати свої потужності, або нарощувати випуск. Звичайно, дуже багато залежить від того, з якими умовами Україна вступатиме до СОТ. Але ми робимо все, і я сподіваюсь, що уряд нас чує, щоб цей перехід був цивілізованим, щоб ми вступали до СОТ, як і всі європейські держави: поетапно, з відповідним розумінням позицій імпортерів і виробників. Рано чи пізно Україна стане членом цієї організації. Ми повинні бути готові до того, що прийдуть серйозні конкуренти і захочуть нас потіснити на цьому ринку, посиливши свою присутність. Тому створення конкурентних потужностей, підготовка кадрів, вихід на найвищий рівень якості та культури виробництва повинні довести нашим майбутнім суперникам або партнерам, що ми готові до конкуренції. І, повірте, так це і буде.
- У переддень свята...
- Я хотів би привітати всіх машинобудівників області, як голова регіонального відділення УСПП з наступаючим святом — Днем машинобудівника. Особливе вітання хочу передати машинобудівникам ЛуАЗу, людям, з якими я ріс, ставав на ноги як керівник. Напевне, головне, що хотілося б побажати їм – це віри, віри в перспективу нашого підприємства. Ми ж реальність наших планів і задумів підтверджуватимемо щодня. А до цього – міцного всім здоров’я та натхнення. Щоб у святковий день вони знали, що адміністрація, керівництво підприємства думає не лише про “штуки”, “мільйони”, а й про конкретних людей, про конкретного працівника. Ми робитимемо все, щоб свято машинобудівника мало не менший статус, ніж національне.