Підвищення тарифів на теплопостачання і гарячу воду не сприймає близько 89 відсотків лучан: люди вважають, що тарифи й так надто високі...
Підвищення тарифів на теплопостачання і гарячу воду не сприймає близько 89 відсотків лучан: люди вважають, що тарифи й так надто високі. Ще 6 відсотків опитаних вагаються з відповіддю. І лише близько 5 відсотків мешканців обласного центру вважають оптимізацію тарифів виправданою. Такі дані опитування громадської думки оприлюднив під час засідання Луцького прес-клубу реформ депутат міської ради Олександр Мартинюк.
Олександр ПИРОЖИК
Такі результати, вважає депутат, – свідчення того, що інформація про необхідність приведення тарифів у відповідність до реальних затрат та невідворотність цього процесу не була вчасно і повною мірою донесена до громади. Наспіх проведені міською владою 9 серпня громадські слухання щодо оптимізації тарифів на тепло і гарячу воду сприймаються як змодельована, штучна подія, на яку зібрали критичну масу працівників “потрібного” підприємства і відповідної соціальної групи, керованої владою. Заступник міського голови Анатолій Пархом’юк визнав, що в цьому випадку організатори вчинили, м’яко кажучи, не зовсім професійно. Підприємства “Луцьктепло”, як зацікавленої структури, серед організаторів не мало бути. Разом із тим, число представників громади, які взяли участь у слуханнях, засвідчило пасивність широких верств населення. Утім, порушення, допущені під час слухань, не залишилися поза увагою лідерів громадських об’єднань. Представник ради громадської організації “Позиція дії” Олександр Вікторов заявив, що “Позиція дії” оскаржила легітимність проведення цих слухань в органах прокуратури. Днями спливає термін, протягом якого прокуратура має дати голові організації Володимиру Литвинюку офіційну відповідь із цього приводу. Як правильно організувати проведення заходів прямого волевиявлення народу, на сьогодні фактично не знає ніхто. Проведення громадських слухань особливих надзусиль з боку місцевої влади не вимагає. Кількість учасників слухань ніким не регламентована, хто саме бере в них участь, ніхто не визначає, у паспорт організатори не зазирають. За цих умов на таких “слуханнях” можна просувати будь-яке, навіть шкідливе для громади рішення, і в організаторів буде „залізний” аргумент – протокол громадських слухань, рішення яких є обов’язковим для розгляду місцевою владою. Голова обласного представництва Держкомітету з питань регуляторної політики та підприємництва Валентина Білецька вбачає вихід із ситуації у просвіті влади та громади. Проведення відповідних занять має навчити владу діяти фахово, а громаду – знати права, якими вона наділена. Адже механізми так званої „прямої демократії” – громадські слухання, місцеві ініціативи, громадські збори та місцеві референдуми – закріплені в законі „Про місцеве самоврядування в Україні”. Однак тут не виписано механізмів реалізації цих прав. Їх належить виробити самій громаді, зафіксувавши їх у статуті міста.
