За свою тривалу лікарську практику до мене зверталося багато хворих, які страждали від болю в спині. «Відкладання солей», — таким чином пацієнти пояснювали причину своєї недуги. З усього цього я зробила висновок, як мало людина знає про будову свого тіла, його функціонування, а також ті фактори, що провокують больові відчуття...
За свою тривалу лікарську практику до мене зверталося багато хворих, які страждали від болю в спині. «Відкладання солей», — таким чином пацієнти пояснювали причину своєї недуги. З усього цього я зробила висновок, як мало людина знає про будову свого тіла, його функціонування, а також ті фактори, що провокують больові відчуття. Іншими словами, потрібне розумне ставлення до власного здоров’я та самовиховання. І тоді стане можливим не лише попередити хворобу, але й вплинути на її перебіг та наслідки. Розмова буде про остеохондроз. Назва захворювання походить від грецького osteon — кістка, chondros — хрящ. Остеохондроз — дистрофічно-дегенеративний процес у міжхребцевих дисках. Хребет людини — це чудово збалансована система з великим запасом міцності та гнучкості. Основними амортизаторами хребта, що надають йому гнучкості та пружності, — є міжхребцеві диски. Саме їм ми найчастіше адресуємо звинувачення у разі будь-якого болю в спині. Насправді ж диск — невтомний трудівник, оригінальна конструкція, що виконує важливу роль. Це своєрідний хрящовий прошарок, який не дозволяє верхньому хребцеві лягати на нижній, оберігаючи їх від травмування. Протягом дня міжхребцеві диски сплющуються і наш зріст зменшується на 1—3 сантиметри. Під час нічного відпочинку пружність і еластичність дисків відновлюється і до ранку людина «підростає». Остеохондроз — це хвороба не віку, а виду людського. Чому? По-перше, його не виявлено у тварин. Цією недугою ми «розраховуємося» за те, що ходимо «на двох». По-друге, дистрофічно-дегенеративні зміни в міжхребцевих дисках виявляють навіть у двомісячних дітей. Автори різних теорій розвитку остеохондрозу сходяться в тому, що для виникнення хвороби потрібні два моменти: порушення живлення (дистрофія) міжхребцевого диска та його локальні мікротравми (дегенерація). Щоб диск мав нормальне живлення, наш хребет повинен отримувати достатнє фізичне навантаження, а не надмірне, при якому виникають мікро- та макротравми хребта. Згідно з статистичними даними, у осіб, робота яких пов’язана з нормальним навантаженням, ця недуга виникає рідше, ніж у тих, хто працює в статичній позі або зайнятий важкою фізичною працею. Тому чоловіки майже вдвічі частіше страждають на остеохондроз. Обов’язковою умовою стає наявність провокуючих факторів, яких, на жаль, у сучасному жтті вистачає — стрес, переохолодження, супровідні захворювання, надлишкова маса тіла. А як не згадати гіподинамію, особливо якщо вона чергується з нерегулярними заняттями спортом чи фізичною працею із значними навантаженнями. Ще до появи серйозних скарг хворі помічають, що не можуть перебувати тривалий час в одній позі. Це і є перші «сигнали». З часом з’являються ознаки, характерні для ураження остеохондрозом того чи іншого відділу хребта, розвиваються клінічні прояви недуги. Коли уражається шийний відділ хребта, можуть виникати біль голови, запаморочення, затерпання верхніх кінцівок, такі хворі скаржаться, що вранці після сну прокидаються з «важкою» головою, без відчуття свіжості. Остеохондроз грудного відділу — це біль в грудях, який може імітувати захворювання серця, міжреберні невралгії. Проявами недуги у поперековому відділі стають больові відчуття в нижніх кінцівках, ділянці тазу та спини. Коли біль надзвичайно гострий, говорять про «простріл» — люмбаго. Спазми м’язів під час тривалого болю стають причиною порушення кровообігу, а подразнення спинного мозку призводять до розвитку парезів та порушень функцій різноманітних органів. Це вже не просто зміна якості життя, а втрата працездатності. Ефективність лікування остеохондрозу залежить від двох факторів: самоорганізації хворого та вчасного звертання до спеціаліста. В арсеналі лікарів є десятки методів і сотні засобів лікування недуги, включаючи традиційну і нетрадиційну медицину. Але лікувати треба хворого, а не хворобу. Отож, те, що стає рятівним для одного пацієнта, може погіршити стан іншого. Не спокушайтеся на випробування різних нових чи старих «стовідсоткових» ефективних засобів, поки не проконсультуєтесь із спеціалістом. Окремо хотілося б наголосити на масових бездумних звертаннях хворих до так званих цілителів, які «вправляють» диски. Добре подумайте, перш ніж до них піти. На жаль, невропатологи і нейрохірурги часто спостерігають велику кількість ускладнень, часто необоротних, від таких вправлянь. Профілактика остеохондрозу — це не комплекс вправ, що виконують, коли вже «за тридцять». Це стиль життя, який батьки мають прищепити своїм дітям і навчити почувати себе в ньому комфортно. Отож: — Відрегулюйте висоту письмового столу так, щоб його робоча поверхня знаходилася на середині відстані між талією та лопатками. Намагайтеся тримати голову прямо і не опускати плечі. Важко? Це означає, що настав час відпочити — встати, потягнутись і зробити кілька кроків по кімнаті. – Якщо ви змушені довго стояти, виконуючи роботу, спробуйте притулитись спиною до стіни і впертись у неї зігнутою ногою. Якщо це неможливо — намагайтесь поперемінно ставити ноги на стільчик. – Щоби перенести важку річ, спочатку присядьте, а потім, напружуючи м’язи живота, підніміть річ, не нахиляючись вперед. Переносити тягарі краще на спині чи в руках, рівномірно розподіливши масу. З цих міркувань, дві сумки краще, ніж одна. Найкращою профілактикою остеохондрозу є постійна помірна адекватна фізична активність. Не має значення, які це будуть вправи, головне, щоб ви їх виконували регулярно, вони приносили задоволення, не завдавали травмуючого впливу на хребет. Якщо людина користується своїми м’язами не тільки для пересування з роботи додому, а активніше, ймовірність клінічних проявів остеохондрозу в неї значно зменшиться. Людмила ШЕБЕКО, лікар-невропатолог денного стаціонару Луцької поліклініки № 2, позаштатний міський невропатолог.
