Син-переможець і батько-вболівальник.
«Люди не вірили, що я обрав 100-кілометрівку»
Мешканець Володимира Олександр Ващук був єдиним учасником на візку, який взяв участь в ультрамарафоні в Києві. Дистанцію здолали менше половини з тих, хто стартував
Олександру Ващуку 22 роки. Волею обставин він з дитинства рухається за допомогою інвалідного візка. Слово «пересувається» йому не підходить, бо, наприклад, коли розповідає про марафон, то каже: «Пробіг». Ділиться, що 100-кілометрівку хотів підкорити давно. Раніше їздив на різних дистанціях у Ковелі, Луцьку, Бресті. Найбільшу дотепер здолав на Світязі — 42 км й 195 метрів. А от найсолідніша дистанція була мрією, розповідає Олександр:
— Дуже хотів довести собі, що зможу! Тому зареєструвався на змагання в столиці. Там же можна було обирати і 30, і 50 кілометрів. То учасники й інші мені не вірили, що я обрав 100-кілометрівку, усе перепитували: «Яку-яку? Не може бути!».
Дуже хотів довести собі, що зможу! Тому зареєструвався на змагання в столиці.
Змагання почалися о 20.00 19 червня, а завершилися 20-го. Зареєструвалося на марафон 150 людей, фінішувало – 71. Сашко з-поміж них був сороковим. Останній метр здолав вранці – о 6.46. Тобто їхав-біг він 10 годин 46 хвилин! Основне навантаження – на руки. Згадує, що найскладнішим виявився 30-й кілометр:
— Відчув біль у зап’ястях, шиї. А тут ще помітив, що інші бігуни почали з дистанції сходити... Саме на 30-му. Тоді стало страшно... Перед батьками незручно. Це ж дорога, бензин, готель. Кошти... Зате на фініші я кричав від радості. Аж не вірилося, що все вийшло.
Тата Сашка Ващука теж звати Олександр. Він традиційно супроводжував сина на змагання, чергував цілу ніч на треку, щоб піднести води, і саме з його допису у фейсбуці волинська громада дізналася про перемогу завзятого земляка:
— Друзі, вітаю вас усіх із Святою Трійцею! Сьогодні, в це велике свято, здійснилась мрія мого сина!
Читайте також: Букмекери визначили фаворита Євро перед плей-оф: Україну ніхто не сприймає серйозно (Коефіцієнти)
Олександр-старший, хоч розмовляємо через кілька днів, досі не стримує радості. Наголошує, що таку дистанцію беруться бігти лише професіонали й що його Сашка як справжню зірку вітали з перемогою і ті, хто отримав медаль, і ті, хто не подолав випробування. Зауважує, що син, хоч і рухається за допомогою візка, однак організував своє життя так, що можуть повчитися люди «з руками-ногами»: Олександр-молодший є професійним викладачем англійської в онлайн-школі, працює програмістом і, певна річ, активно займається спортом, та ще й підштовхує до змін батька.
Олена КАЛЕНЮК
