Серед білого дня 7 жовтня у Москві в під’їзді свого будинку чотирма пострілами з пістолета Макарова було розстріляно відому російську журналістку Анну Політковську. Контрольний постріл у голову свідчить про те, що вбивав професійний кілер...
Серед білого дня 7 жовтня у Москві в під’їзді свого будинку чотирма пострілами з пістолета Макарова було розстріляно відому російську журналістку Анну Політковську. Контрольний постріл у голову свідчить про те, що вбивав професійний кілер.
Анна Політковська народилася у 1958 році в Нью-Йорку у сім’ї радянських дипломатів українського походження (її дівоче прізвище – Мазепа). У 1980 році вона закінчила факультет журналістики Московського державного університету. У 1982 – 1993 роках працювала в газеті “Известия”, в газеті “Воздушный транспорт”, у творчому об’єднанні “Эскорт”, видавництві “Паритет”. У 1994 – 1999 роках – оглядач, редактор відділу надзвичайних подій “Общей газеты”. З червня 1999 року – оглядач ”Новой газеты”. Анна Політковська займалася правозахисною діяльністю: допомагала матерям загиблих солдатів у суді, проводила розслідування корупції у міністерстві оборони Російської Федерації і командуванні Об’єднаних угруповань федеральних військ у Чечні.
У 48-річної Анни Політковської залишилося двоє дітей. А чоловік пішов від неї, тому що вирішив: дружина “продалась чеченцям”. Адже Анна Політковська стала відома на увесь світ як журналістка, яка спеціалізувалася на “гарячих точках” і гарячих темах. З липня 1999 року вона, як кореспондент “Нової газети”, неодноразово їздила у Чечню, у табори біженців у Дагестані, в Інгушетію, і правдиво висвітлювала тамтешнє життя, що дуже не подобалося російській владі. Останню книжку Політковської – “Друга Чеченська” – нині вільно продають в Україні, хоч вона заборонена до продажу у Росії. Анна Політковська сама неодноразово зазнавала утисків влади. До того ж це далеко не перший замах на її життя. У вересні 2004-го під час захоплення школи у Беслані Політковська намагалася виїхати на місце події. Проте на борту літака її спробували отруїти. За даними самої журналістки, це зробили спецслужби – ФСБ Росії, застосувавши діоксин. Більшості росіян запам’яталась мужність Політковської після захоплення бойовиками заручників у московському театрі на Дубровці, коли вона пропонувала посередництво на переговорах між російською владою та бойовиками. Тим часом розслідування журналісткою причин трагедії “Норд-Осту” викликало шалений гнів керівників російських спецслужб. А її документальна книга “Подорож до пекла. Чеченський щоденник” стала вироком політиці Кремля на Кавказі. Остання публікація Анни Політковської у “Новій газеті” — “Каральний зговір” – розповідала про діяльність чеченських каральних загонів, які воюють на боці російської армії. А 9 жовтня мала бути опублікована стаття Політковської про викрадання людей у Чечні. Автор хотіла довести цією публікацією, що до викрадань і тортур людей безпосередньо причетний лідер Чечні, російська маріонетка Рамазан Кадиров. Ця публікація до редакції так і не надійшла. 8 жовтня московські колеги загиблої провели мітинг, на якому заявили, що влада бореться зі свободою слова і демократією бандитськими методами. “Журналістів не мають вбивати. Їх мають слухати!” – зазначили у своєму зверненні до влади і пітерські журналісти. Усі колеги загиблої переконані, що журналістку вбили через її гостре перо. Також різко засудив убивство Політковської і заявив, що газета буде вести власне розслідування, й екс-президент СРСР Михайло Горбачов, який цього літа став одним з акціонерів ”Нової газети”. А лідер партії “Демократичний союз” Валерія Новодворська вважає, що не випадково цей злочин збігся у часі з розгулом у Росії антигрузинських настроїв. “Версія цього вбивства одна. Вона перша, вона ж остання. Це – спецслужби, це — Кремль, це — верховна російська влада, – сказала Новодворська. – Влада повністю з’їхала з глузду. У нас тут етнічні чистки – ганяються за грузинами, навіть за такими відомими, як Борис Акунін, Церетелі. У нас атмосфера, як у гітлерівській Німеччині. Такі журналісти, як Політковська, протидіяли тому, що зараз робиться в Чечні, – цьому “веселому феодальному параді” під егідою Путіна і Рамазана Кадирова – феодала і бандита... У такий час Анна Політковська вижити не могла. З їхньої точки зору, вона заробила свій смертний вирок”. Наказ про ліквідацію журналістки, переконана Новодворська, надійшов з Кремля: “У нас Рамазан Кадиров поки що вироки на федеральному рівні не виносить. Кадиров має камери тортур, свої камери для розстрілів у Грозному. Вироки російським журналістам рівня Анни Політковської виносяться у Кремлі,” – заявила Валерія Новодворська. До речі, вбивство Анни Політковської сталося саме у день народження Путіна, і багато хто переконаний, що це був такий своєрідний подарунок Рамазана Кадирова Володимиру Володимировичу.