Проголосили українські журналісти після тижневого навчання у Польщі, організованого Агентством регіонального розвитку «Волинь» та відділом Поморського осередку дорадництва у Старому Полі за кошти МЗС...
Проголосили українські журналісти після тижневого навчання у Польщі, організованого Агентством регіонального розвитку «Волинь» та відділом Поморського осередку дорадництва у Старому Полі за кошти МЗС.
Галина СВІТЛІКОВСЬКА
ФЕРМЕР — РІВНИЙ ВОЄВОДІ “Фермер на своєму городі — рівний воєводі”,— кажуть у Польщі, підкреслюючи ступінь незалежності сільського виробника. Ні податківець, ні ревізор, ні будь-яке начальство йому не указ. А от дорадника фермер шанує. І в цьому ми достеменно переконалися. Куди б не завітали у супроводі працівників відділу Поморського осередку сільськогосподарського дорадництва, що в Старому Полі,— скрізь зустрічали сердечний прийом, хоч восени у селі з часом сутужно. – Тільки й відпочину, поки з вами бесідую. Удвох з жінкою тримаємо 500 свиней, з них — 120 свиноматок. Щоб побудувати свинарник, купити потрібну техніку, скористався пільговим кредитом під один відсоток, мав дотацію. Чимало вклав власних коштів, але половину витраченої суми мені повернули,— розповідав фермер Анджей Снєг з села Паства, застібаючи на ходу гудзики на святковій білій сорочці, одягненій з нагоди гостей. Пан Анджей не належить до тих польських фермерів-поміщиків, які вклали у землю чималі капітали, але самі не живуть у своїх господарствах, гною не нюхають. Дім Снєга — сучасний новий особняк — поруч з свинарником. Щоправда, приміщення для тварин зовні нічим не нагадувало свинарник — добротне, сніжно-біле, прикрашене яскравими вазонками, якими у Польщі, а віднедавна і в нас, прикрашають балкони. Та й усередині — зразковий порядок. – Теща може жити в комірчині, а корова чи свиня мусять мати відповідні умови, належний стан утримання. Такі вимоги ставить Євросоюз перед фермерами,— казав дотепний і гострий на язик перекладач Владислав Козубель про новації в сільському господарстві Польщі. — Євроспільнота — не той добрий вуйко, який тільки гроші з кишень дістає. І вимоги жорсткі ставляться. Щодо грошей, тобто субсидій, без яких польські фермери почувалися б нічим не краще, аніж українські, то одержати їх не так вже й просто. Треба подати кваліфіковано складений бізнес-план розвитку господарства, підготувати клопотання, цілу папку різних паперів. І тут на перший план виходить фігура дорадника, який за певну плату (причому, фермер платить лише частково, а частина послуг фінансується з євросубсидій) оформить все, як належить, проконсультує, порахує, допоможе. І Анджей Снєг, якого журналісти питали про перспективи розширення його господарства, промовисто поглядав у бік дорадників із Старого Поля і завбачливо висловлював побажання знову одержати одновідсотковий кредит. “Вибити” якнайбільше коштів від Євросоюзу і з державного бюджету на розвиток господарств, сільських територій — таким є нині головне завдання дорадчої служби в Польщі. На два мільйони приватних фермерських господарств працює майже п’ять тисяч дорадників, у кожній гміні — один, а то й два таких фахівці. Відділ дорадництва у Старому Полі, де ми побували,— велика, добре організована структура. Тут і готель, і житло для працівників, сучасні конференц-зали, лабораторії, поле, гаражі з технікою, власне видавництво і багато іншого. Керівник відділу Зігмунт Кєрш у дорадництві працює більше 20 років. Він жартома стверджує, що цій службі, яка у Польщі існує вже піввіку, завжди доводилось бути між молотом і наковальнею: з одного боку — вимоги влади, з іншого — інтереси селян, які треба відстоювати. Раніше, як нам розповідали, найважливішим у дорадництві було поширення нових технологій сільгоспвиробництва. Тепер рівень професійної підготовки фермерів зріс, серед них багато людей з інженерною, агрономічною освітою. До того ж, фірми, які пропонують техніку, засоби захисту рослин, добрива, самі організовують навчання в рамках маркетингу. Дорадча служба лише контролює цей процес, стежить, щоб фермера не обдурювали. – Років десять тому наші лабораторії ледь справлялися, досліджуючи якість комбікормів, добрив, отрутохімікатів, що їх пропонували фірми селянам. Тоді було багато підробок. Тепер більшість постачальників працює чесно. Менше зараз звернень і з приводу того, як правильно зорганізувати господарство. А от економічно-фінансове відділення, через яке оформляються субсидії, працює з великим навантаженням. Як і відділення, що надає консультації з питань охорони навколишнього середовища, адже через порушення вимог у цій сфері фермер може втратити субсидію,— говорив про теперішні пріоритети дорадництва Антоній Гайдачук, керівник проекту, в рамках якого і відбувається співробітництво з Україною. У назві проекту наші сусіди дипломатично зазначили, що він передбачає обмін досвідом між дорадчими службами Польщі й України. Хоча нам у цій сфері мало чим можна поділитися, адже сільськогосподарське дорадництво у нас в зародковому стані. Одночасно з журналістами перебувала у Старому Полі на навчанні й група українських дорадників. Серед них зустріли й землячку — Наталію Аршулік з Ковельського відділення Волинської дорадчої сільськогосподарської служби. – У багатьох районах у нас ще нема офісів дорадництва. У Ковельському районі — два працівники. Що вдалося зробити? Допомогли фермеру, що господарює на території Дрозднівської сільради, виграти грант на оновлення насіннєвого матеріалу картоплі у чотири тисячі гривень. Проводили семінари з питань підвищення якості молочної продукції, штучного запліднення, організували День поля,— перелічувала Наталя, зізнаючись, що сама поки що більше часу присвячує навчанню, вивченню досвіду дорадництва. Окрім цікавих лекцій, доповідей, з якими виступали представники влади, фахівці з дорадництва, керівники Сільськогосподарської палати, Агентства з реструктуризації та модернізації сільського господарства, інших структур, програма передбачала і відвідини доброго десятка господарств. Звичайно, це були найкращі зразково-показові ферми, які зазвичай демонструють гостям. Ми це розуміли, але при цьому мусили визнавати, що й загальний рівень господарювання у Польщі вищий. Єжи Свєрчек з села Барлєвічкі хазяйнує на 400 гектарах власної землі, ще 177 гектарів орендує. Чималі ферми мають і два його сини. Своє господарство пан Єжи показує з гордістю: добротні господарські будівлі, сучасна техніка, красиво облаштований двір ферми, корівник на 180 голів худоби. Позаторік ця ферма утримувала перше місце в Польщі за рівнем надоїв — мали по 10260 кілограмів молока від корови. Встановивши рекорд, пан Єжи, як каже, вирішив пошкодувати худобу. Адже тварини довго не витримують такого режиму “експлуатації”, спеціального раціону, через три—чотири роки рекордисток доводиться віддавати під ніж. Тепер у фермера інший предмет гордощів — власне виробництво компосту. Взявся за це, щоб не будувати бетонного гноєсховища, як того вимагають норми екобезпеки. Придбав за 30 тисяч євро машину, яка переміщує вали гною, збагачуючи його повітрям. – Кілька разів “переїхав” — і ні запаху, ні підтікання. З тонни гною виходить 300 кілограмів компосту, який буду продавати в місто для квітникарства. Зможу своєю машиною обслуговувати й інші господарства,— ділиться планами пан Єжи.
