ЯК ПЕРЕРОБНИКАМ ЗНАЙТИ СПІЛЬНУ МОВУ З ВИРОБНИКАМИ?

Сезон переробки цукрових буряків на Волині сягнув свого апогею. Цукрові буряки цьогоріч суттєво підняли настрій сільгоспвиробникам, адже врожайність солодких коренів поволі почала виливатись у такі необхідні для господарств обігові кошти. Але цими днями до редакції було кілька телефонних дзвінків та листів, у яких люди скаржились на роботу одного з найбільших бурякопереробних підприємств Волині — Гнідавського цукрового заводу. Щоб з’ясувати причину нарікань, ми вирішили поспілкуватися з головою правління ВАТ “Гнідавський цукровий завод” Сергієм Сергійовичем БОНДАРУКОМ.


Олена ДУДКЕВИЧ


-Сергію Сергійовичу, чому ж так сталося, що підприємство, яке визнане кращим не тільки на Волині, а й в Україні, сьогодні має певні непорозуміння зі здавачами буряків. До прикладу, люди нарікають на величезні черги, розповідають, що іноді доводиться простоювати по одинадцять годин…
- Що стосується черг, то перш за все треба подякувати Богу, що завдяки погодним умовам цього року ми маємо високу врожайність цукрових буряків не тільки у господарствах, які абсолютно спеціалізовано і за сучасними технологіями вирощують цю культуру, а й у всіх людей, які змогли його посіяти і біля нього попрацювати. На сьогоднішній день ми заготовили 300 тисяч тонн буряків, а в минулому році ми всього переробили 260 тисяч тонн. Сподіваємось заготовити близько 400 тисяч тонн. Через те, безумовно, є певні черги.
Є таке слово — “логістика” заготівлі цукрового буряка. Ми таке слово в України взагалі поки що не вживаємо. У Європі на цукровому заводі ні в якому випадку не збирається така кількість буряків, як біля нашого підприємства. Сьогодні на полі бурякопункту в нас лежить закагатовано 120 тисяч тонн буряків. Найбільша гірка цукрових буряків у Польщі, Німеччині - те, що необхідно для переробки підприємству на одну добу. Решта буряків зберігається біля полів виробників сировини і доставляється на підприємство із чіткістю до трьох хвилин.
- Ви вважаєте, що щось подібне можна запровадити і на Волині?
- Це можна зробити, але тоді, коли буряки підприємству постачають двісті виробників. На наше підприємство буряки здають 24 тисячі здавачів. З кожним потрібно укласти договір, зважити машину, визначити аналізи забрудненості, відпустити цукор за привезену сировину. Незважаючи на те, що у нас всі процеси комп’ютеризовані, однаково піки створюються. Якщо у минулому році наше підприємство на призаводському бурякопункті максимально приймало 11,5 тисячі тонн буряків протягом двох діб, то цьогоріч ми вже приймаємо по дванадцять тисяч тонн протягом восьми днів. У нас побудована єдина в Україні станція технічного розвантаження буряків за допомогою гідротранспортерів, в нас працюють всі бортоукладочні машини, але такий потік буряків створює свою напругу.
- Сергію Сергійовичу, наскільки мені відомо, цьогоріч за тонну зданих буряків ви платите менше, ніж у минулому році?
- Потрібно, щоб люди розуміли: ми купуємо не буряки, а цукор, який з них можна отримати. Через те, що цукристість в цьому році на відсоток з лишком менша від минулорічної, відповідно з однієї тонни буряків ми можемо вилучити меншу кількість цукру, значить, ми маємо менше можливостей, щоб поділитися цим цукром зі здавачами приблизно до пропорції сорок на шістдесят. Хоча фізичних осіб це майже не торкнулося. Єдине, що в минулому році ми в деяких випадках давали компенсаційні виплати, щоб заохотити здавачів. У цьому році таких додаткових оплат не робимо.
- До речі, про цукристість. Доводилось чути певні нарікання й на те, що на заводі не завжди скрупульозно підходять до визначення цього показника. Приміром, один з великотоварних виробників Луцького району розповідав, що здавав на підприємство буряки з однієї площі, які були викопані і лежали в кагаті. Так-от спочатку цукристість була 16, 3 відсотка, а за тиждень “підросла” до 16,8.
- Чотири роки тому, коли я прийшов на це підприємство, воно заготовляло 160 тисяч тонн буряків. Сьогодні ми говоримо про 400 тисяч тонн. Ця сировина з’явилась на підприємстві не випадково. На заводі змінилося ставлення до сільгоспвиробника. Ми не шукаємо заробітку на полі виробника. Якщо у нас виникає суперечливе питання між заводом і виробником, ми завжди приймаємо сторону виробника. Ми навчилися заробляти на виробництві. За ці роки знайшли можливість і заробили кошти, щоб провести серйозну модернізацію. Попереду – ще більші вкладення у реконструкцію. Ми робимо все, щоб був більший вихід цукру, щоб сировина наша була якісною. До речі, сьогодні цукор Гнідавського цукрового заводу практично за всіма показниками набагато якісніший від норм, введених в Україні. Через те, що ми бачимо, що світовий ринок не так далеко, він буде нам диктувати свої правила.
Усі ці речі із визначенням забрудненості, цукристості трапляються. Ми завжди просимо сільгоспвиробників: лабораторія наша відчинена, будьте присутніми при визначенні аналізів і будь-які ваші зауваження будуть враховані.
- Доводилось спілкуватись з вашими колегами-переробниками. Настрій у них далеко не оптимістичний. Більшість з них переконана, що цей рік поставить цукрову галузь на коліна.
- Ми працюємо в таких же умовах, як й інші підприємства. Але ми знали і розуміли, що цей час прийде і ми до цього часу готувалися. Ми впроваджували енергозберігаючі технології. Те, що ціна на газ буде 200 доларів, ми прекрасно розуміли два роки тому, і яким би не був уряд, ціна газу не зміниться. Розуміли, що цукор повинен бути найвищої якості. Навіть при низькій ціні на цукор сьогодні ми маємо постійних покупців. Ми вхожі у супермаркетингові мережі цілої України. Маємо замовлення, випускаємо нові види продукції, ексклюзивні види продукції, які нам дають можливість заробити додаткову копійку.
Відповідні органи мали би слідкувати, щоб деякі підприємства Волині не завозили в область на переробку цукрові буряки з Прибалтики, Польщі, як це зробили в минулому році. З України у Польщу ніхто не везе ні буряків, ні цукру. А в нас про це знало управління агропромислового розвитку і ніхто нічого не робив.
Колись мій знайомий фермер вирішив подарувати своєму польському колезі мішок цукру, який сам заробив чесною працею. То польські митники змусили його той мішок на плечах нести через міст. От якби наші митники повертали так цілі партії з ковбасою, цукром, які й дотепер сірими, чорними схемами ввозяться в Україну.
- Сергію Сергійовичу, чи можна спрогнозувати, якою буде ціна на солодкий продукт у нинішньому році?
- Ціна на цукор вже на сьогоднішній день досить низька, нижча від собівартості, яка становить близько трьох гривень для нашого підприємства. Ціна на ринку – 2 гривні 82 копійки. Для більшості підприємств України собівартість виробництва кілограма солодкого продукту коливається в межах 3 гривень 40 копійок. За газ треба платити сьогодні, зарплату – теж, тому більшість підприємств продає цукор собі на збиток. Не треба бути Соросом, щоб спрогнозувати, що зі 112 заводів, які вступили в сезон, переживуть його в кращому випадку 40-50. Цукор просто не можна буде продати.
Ми давно говорили, що в нашій державі буде перевиробництво цукру, перевиробництво буде і сировини, з якої вариться цукор. Україна за радянських часів виробляла 5 мільйонів тонн цукру, зараз виготовляє 2 мільйони. Таке внутрішнє споживання цукру України. Перевиробництво цукру очевидне. Продати його в інші країни неможливо, бо вони мають свої захищені ринки. Хіба що уряд зможе домовитись про експорт цукру в Росію і тоді можна буде говорити про збільшення обсягів виробництва.