Гуди, «Мотор»! Луцькому авіазаводу 83 роки (Фоторепортаж) - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.20 € 30.49
Гуди, «Мотор»! Луцькому авіазаводу 83 роки (Фоторепортаж)

Гарного майбутнього!

Фото надане профспілкою заводу «Мотор».

Гуди, «Мотор»! Луцькому авіазаводу 83 роки (Фоторепортаж)

Чимало волинян, коли мова заходить про Луцький «Мотор», можуть сказати, що вони є причетними до цього підприємства, адже за понад 80-річну історію у колективі заводу склались численні родинні династії. Однак далеко не всі волиняни, та навіть лучани, усвідомлюють, що підприємство з нашого невеликого, але шанованого обласного центру, лідирує у переліку підприємств державного концерну «Укроборонпром» і за тією роллю, яку воно відіграє у справі забезпечення обороноздатності держави

Вхід тільки за перепусткою

Моя особиста історія знайомства з авіазаводом дуже давня: тут працювали дідусь, тато, а тепер – брат. У друзів хтось із родини зазвичай має роботу саме на «Моторі». Якщо зважити, що тільки зараз у колективі  понад 1100 працівників та врахувати членів їх сімей, - стає зрозумілим, яка кількість людей пов’язала своє життя з цим підприємством й стала називати його «мій завод».

 

 При тому всьому «Мотор», що входить до концерну «Укроборонпром», завжди оточений ореолом особливості й секретності: як-не-як працює на українську оборонку! В час війни його вага ще більш зросла. Потрапити сюди сторонньому неможливо: навіть ми, журналістська група, яка прийшла за домовленістю, змогли увійти на завод лише після ретельного вивчення наших документів, заповнення анкет і проходження інструктажу з численними застереженнями.

При тому всьому «Мотор», що входить до концерну «Укроборонпром», завжди оточений ореолом особливості й секретності: як-не-як працює на українську оборонку! В час війни його вага ще більш зросла.

Територія площею майже 23 гектари постійно під наглядом власної служби безпеки підприємства. Почула історію, як перевіряли надійність охорони співробітники СБУ: і перекинуті через колючий дріт псевдо-вибухові пакети, й намагання оперативника перелізти через огорожу попри великий периметр були приречені на поразку.

Якщо ж ви все-таки стали гостями підприємства (серед таких бувають й іноземні делегації, й сім’ї працівників), – будьте готові до несподіваних вражень.

«Без нас фронтової авіації України не існувало би»

 

Нашими гідами були начальник управління розвитку підприємства заслужений працівник промисловості України Юрій Гусєв та голова Ради трудового колективу - начальник відділу організації праці та заробітної плати  Богдан Ковтун. В поведінці і в кожному слові обох представників підприємства відчувається гордість за рідний завод. І пан Юрій і пан Богдан підкреслюють, що «Мотор» не просто має замовлення і належним чином їх виконує, а й завдяки цьому  забезпечує  добробут і соціальний захист своїх працівників. «Мотор» є наріжним каменем у фундаменті бойової спроможності військової авіації України.

Богдан Ковтун підкреслює:

– Ми єдине в Україні підприємство, яке  ремонтує двигуни до літаків-винищувачів МиГ-29 та Су-27, бомбардувальників Су-24М. Є споріднені підприємства, з якими ми спілкуємося, обмінюємося досвідом, але конкурентів не маємо. А саме ці літаки складають основу бойової могутності авіації Повітряних Сил Збройних Сил України. Тому ми цілком усвідомлено і з повним правом заявляємо, що без нас фронтової авіації України не існувало би. А щоб підприємство могло виконувати цю важливу роль, колектив мусить постійно підтримувати на високому рівні наші виробничі можливості.

«Робимо таке, про що раніше й не мріяли»

В розмову вступає Юрій Гусєв:

– Луцький авіазавод в радянські часи був частиною розгалуженої мережі військових авіаремонтних підприємств.  В цій якості «Мотор» (а тоді ще не «Мотор», а 208-й авіаремонтний завод) тісно співпрацював з авіабудівними підприємствами СРСР, які на сьогодні є вже підприємствами РФ. Саме від них до Луцька надходила технічна документація та комплекти запасних частин до авіаційних двигунів. Втім, відколи Україна стала незалежною, росіяни різко згорнули співпрацю. Був реальний ризик, що завод більше не зможе повноцінно функціонувати. Тоді керівництво підприємства прийняло дуже відповідальне рішення – ми більше не можемо бути простими ремонтниками. Колектив підприємства розпочав рух у напрямку розвитку і удосконалення технологічних процесів відновлення деталей.

 

 - Мало просто вилучати і замінювати в двигунах несправні деталі, необхідно до мінімуму звести кількість деталей, які вже неможливо використовувати. Деталі з пошкодженнями почали відновлювати, ремонтувати, давати їм друге життя. Колектив заводу розпочав перетворювати себе з авіаремонтників на авіабудівників. Ми навчились самостійно виготовляти   деталі, що потрібні для ремонту двигунів, для чого адміністрація підприємства робила все, щоб розвивати власну виробничу базу, закуповувати сучасне обладнання, підвищувати кваліфікацію працівників і постійно нарощувати інтелектуальний рівень виробництва.

 

Зараз на різних рівнях часто звучить модне слово «імпортозаміщення». Трудовий колектив «Мотору» імпортозаміщенням почав займатись понад 25 років тому. Ветеран підприємства Юрій Гусєв добре пам’ятає всі етапи пройденого шляху, адже сам був ініціатором багатьох нововведень. Він показує комплекс обладнання, розташований у великому охайному залі, який більше нагадує промислову лабораторію, ніж виробничий цех, й пояснює:

– Це приміщення дільниці термічної обробки. Раніше воно було більше схоже на сільську кузню. А зараз – самі бачите. А ось наша перлина – високотемпературна вакуумна піч, яку за «страшні» гроші за нашим технічним завданням виготовили в Італії. Це наш технологічний прорив. Обладнання для термічної обробки деталей в глибокому вакуумі дозволило впровадити цілий спектр технологічних процесів. Під впливом високої температури (майже 1500 градусів)  у глибокому вакуумі відбувається повне очищення деталей. Завдяки цьому набагато покращується якість подальшого ремонту деталей, відновлюється первинна мікроструктура сплавів, а відтак відновлюються їх властивості – пружність, міцність, термостійкість. Про таке ми раніше і не мріяли!  Піч окупилася всього за 2 роки.

Високотехнологічне обладнання не обов’язково має бути імпортним

В іншій будівлі нам демонструють величезний куб темно-зеленого кольору, оточений приєднаними до нього незрозумілими пристроями. Відсуваються вбік величезні дверцята, і ми бачимо внутрішній простір цього куба. Це установка електронно-променевого зварювання  зі скороченою назвою ЕПУ, що слугує для зварювання деталей у вакуумі. За технічним завданням «Мотору» її створили фахівці Інституту електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України. Це – унікальне обладнання, яке надає унікальні технологічні можливості. Юрій Гусєв показує невеликий сріблястий предмет циліндричної форми. Це гідроциліндр – елемент системи управління двигуном. На двигуні таких дванадцять. Вони працюють на реактивному соплі двигуна під впливом високої температури, близько 400 градусів. Відповідно, з часом зношуються і з них починає витікати авіаційне паливо, що може призвести до катастрофи. Навіть російські виробники вважають, що ремонту цей циліндр не піддається. А за новий необхідно викласти понад три тисячі доларів (якщо вам його взагалі продадуть). Проте фахівці «Мотору» навчились ці циліндри розрізати, відновлювати всі внутрішні поверхні та  знову їх збирати. А от заново заварити зібраний циліндр можна лише на цій установці. Заварювання установка виконує в умовах вакууму автоматично за спеціальною програмою, коли електронний промінь високої енергії проходить суворо визначеним шляхом по місцю контакту деталей. Оператор лише спостерігає за процесом на екрані.

 

 

Як автомат Калашнікова

І це далеко  не все, що  ми почули і побачили в ході екскурсії по заводу.

Нас вразила установка детонаційного напилення, про яку Юрій Гусєв розповідає, як про щось звичайне:

– Тут усе просто як в автоматі Калашнікова – сюди подається спеціальний порошок і газ. Іскра –  відбувається вибух, і порція газово-порошкової суміші із швидкістю майже 1000 метрів за секунду вилітає з оцієї «гармати» в напрямку визначеного місця на деталі. З кожним пострілом наноситься до 3 мікрон надзвичайно міцного покриття.

– А ви коли небудь чули про мікроплазмову наплавку? А про зміцнення деталей за допомогою «бомбардування поверхні мікрокульками»? А електронний мікроскоп бачили? А ми і почули і побачили. Нам показали просторі  унікальні (і дивовижно чисті та охайні ) цехи з розбирання й збирання двигунів та агрегатів, дільниці, де привітні симпатичні жінки у білих халатах та білих бавовняних рукавичках у лупу оглядають кожний міліметр деталей, щоб пересвідчитись у відсутності найменших дефектів. Ми заходили у грандіозні за розмірами бокси випробувальної станції авіаційних двигунів, де кожен відремонтований двигун повинен відпрацювати тестову програму в умовах набагато складніших, ніж на реальному літаку. Усе задля того, щоб луцький «Мотор» радував своїм гудінням, нечутним для міста, звичним для колективу і дуже важливим для держави.

 

 Запитую, чи така ж картина й на інших авіазаводах. Мої гіди усміхаються, а тоді кажуть: 

– Складно порівнювати! Яка делегація не приїде, то каже, що до вас треба приїжджати  наприкінці турне по українських підприємствах, бо якщо з вас почати, то решта буде дуже блідо виглядати. Наш завод дійсно є підприємством європейського рівня. Навіть у східноєвропейських країнах колишнього соцтабору немає підприємств, які б могли позмагатися з нами.

– Як так вийшло?

– Це вже історичний тренд. У Радянському Союзі було близько 65 військових авіаремонтних ремонтних заводів. Тоді були такі вимпели, які  вручались переможцям соцзмагання. Так-от, у радянський час ми нижче 3 місця ніколи не опускалися. Тобто ще з тих пір у нашому колективі панувала психологія лідерів і переможців. Ці якості пригодились, коли настали нелегкі часи і треба було виживати.

І ми ще у 90-х почали створювати і розвивати власне виробництво запасних частин. А зараз можемо серійно  виготовляти понад 6 тисяч найменувань деталей та вузлів. Щорічний обсяг власного виробництва деталей перевищує 50 млн гривень.

– Так, що – «Мотор» це підприємство без проблем?

Менш за все ми б хотіли, щоб у Ваших читачів  склалось саме таке враження. Директор нашого підприємства заслужений машинобудівник України Володимир Маракулін не втомлюється повторювати, що базова стратегія «Мотору» це невпинний розвиток. За його ініціативою колектив заводу впроваджує цілий ряд проектів.

Так, ми перші серед підприємств ДК «Укроборонпром» почали впроваджувати програмний комплекс управління ресурсами підприємства «ІТ- Ентерпрайз», що включає в себе 19 підпроектів, серед яких електронний документообіг, автоматизований облік запасних частин і матеріалів, автоматизована розробка конструкторської та технологічної документації, калькулювання собівартості продукції, тощо. На сьогодні проект уже реалізований більш ніж на 70 відсотків.

З метою розширення номенклатури продукції авіаремонту колектив заводу працює над освоєнням капітального ремонту коробки літакових агрегатів літака МиГ-29 – важливого комплексу бортового обладнання цього літака.

 

 Ми могли б тримати набагато вищі темпи розвитку виробництва деталей не лише двигунів, а й літаків. Нас, і не лише нас, стримує відсутність в Україні насиченого ринку авіаційних матеріалів належної якості. Саме тому «Мотор» ініціював створення в Україні Центру сертифікації авіаційних матеріалів, перш за все – металів і спеціальних сплавів. Слід сказати, що ця ініціатива активно підтримана нещодавно створеним Міністерством стратегічних галузей промисловості України.

Далеко не всі волиняни, та навіть лучани, усвідомлюють, що підприємство з нашого невеликого, але шанованого обласного центру, лідирує у переліку підприємств державного концерну «Укроборонпром» за цілим рядом показників:

за кількістю  впроваджених унікальних технологій;

за укомплектованістю найсучаснішим високоточним обладнанням;

за рівнем культури виробництва;

за досягненнями у соціальній сфері;

за показниками омолодження колективу;

за економічною успішністю;

зрештою, за тією роллю, яку воно відіграє  у справі забезпечення обороноздатності держави.

Вражають емоції людей, які не просто достеменно знають свою роботу, а живуть нею, роблять її з любов’ю й неоціненним умінням бачити з сьогоднішніх позицій образ завтрашнього дня.

 

 Те захоплення, з яким працівники підприємства діляться своїми здобутками і своїми планами, передається й нам. Вражають емоції людей, які не просто достеменно знають свою роботу, а живуть нею, роблять її з любов’ю й неоціненним умінням бачити з сьогоднішніх позицій образ завтрашнього дня.

 

 Не можна не перейнятись їх запалом, натхненням, вірою в талант та сили цього колективу. Ці люди ніколи не заспокояться на досягнутому. І не перестане гудіти їх «Мотор» - наш «Мотор»!

 
 
Гарного майбутнього!
Гарного майбутнього!

   Фото надані профспілкою заводу «Мотор».

Читайте також у нас: «Завод «Мотор» дає крила молодим, амбітним та працьовитим».


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.