Завод «Мотор» дає крила молодим, амбітним та працьовитим - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 24.67 € 27.27
Завод «Мотор» дає крила молодим, амбітним та працьовитим

У Луцьку ремонтують двигуни повітряних машин для 12 країн світу.

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА.

Завод «Мотор» дає крила молодим, амбітним та працьовитим

На державному підприємстві знають секрети успіху й запрошують на роботу

«Газета Волинь» уже кілька разів писала про Луцький ремонтний завод «Мотор», який влітку 2018-го відзначив поважний ювілей — ​80-річчя. Нещодавно ми знову побували на підприємстві й на власні очі побачили, як відновлюють авіаційні двигуни та агрегати. Після візиту зрозуміли, завдяки чому завод став лідером авіаремонтної галузі українського оборонно-промислового комплексу і набув стратегічного значення для економіки і безпеки нашої країни.

На першому місці тут — ​підготовка власних кваліфікованих кадрів та турбота про своїх працівників. І як підтвердження цьому — ​колективний договір підприємства визнано найкращим у Державному концерні «Укроборонпром», а Луцький ремонтний завод «Мотор» оголошено переможцем та нагороджено кубком і дипломом концерну за досягнення у соціальній сфері

Випробувач-механік авіаційних двигунів Ігор Ігорович Гроховчук добре опанував усі тонкощі професії.
Випробувач-механік авіаційних двигунів Ігор Ігорович Гроховчук добре опанував усі тонкощі професії.

У Луцьку ремонтують двигуни не тільки для України

Знайомство з підприємством розпочалося з музею. Екскурсію нам провів директор заводу Володимир Маракулін. Він розповів про історію та сьогодення «Мотору», трудовий колектив якого нині становить 1150 працівників. Кваліфіковані та компетентні фахівці ремонтують три типи авіаційних двигунів та агрегати для четвертого типу — на замовлення Повітряних сил ЗСУ.

— Щоб стати незалежними від постачальників та створити умови для надійного, якісного й швидкого виконання замовлень, ще майже 20 років тому ми фактично започаткували програму імпортозаміщення — ​виготовлення запасних частин до двигунів власними силами нашого підприємства. Згодом для цієї програми створили новий цех № 4, — ​зазначив Володимир Ювеналійович. — ​Упродовж цього часу за власні кошти придбали понад 135 одиниць технологічного високоточного обладнання. Завод «Мотор» тепер самостійно виготовляє більш як 5600 найменувань деталей. У 2018-му обсяг наших внутрішніх інвестицій досягнув 84 мільйонів гривень. А у 2019 році ми вже закупили обладнання на суму 1 мільйон 300 тисяч євро. І на цьому не збираємося зупинятися, будемо ще замовляти. Модернізація та технологічне пере­оснащення — ​наш пріоритет, — ​наголосив директор. — Але найважливіше досягнення — ​високопрофесійний і злагоджений колектив. Адже на заводі «Мотор» працюють унікальні спеціалісти, яких ми цінуємо. Хочу запросити до нас на роботу молодих, активних, працьовитих юнаків та дівчат, готових трудитися для оборони України. Вас чекає достойна заробітна плата й солідний соціальний пакет.

Як додав Володимир Маракулін, крім ремонту двигунів для вітчизняних Збройних сил, «Мотор» виконує замовлення для партнерів у 12 країнах. Говорячи про зовнішньоекономічну діяльність, керівник сказав, що лише минулого року на заводі побували 23 закордонні делегації з В’єтнаму, Індонезії, Малайзії, Китаю та інших держав. А серед замовників є навіть Сполучені Штати Америки.

Директор підприємства Володимир Ювеналійович Маракулін та заступник головного інженера з розвитку підприємства Юрій Васильович Гусєв обговорюють плани на майбутнє не у кабінеті, а на виробництві.
Директор підприємства Володимир Ювеналійович Маракулін та заступник головного інженера з розвитку підприємства Юрій Васильович Гусєв обговорюють плани на майбутнє не у кабінеті, а на виробництві.

 І ніби на підтвердження слів директора якраз того дня на заводі ми зустріли представника іноземного партнера «Мотору» — авіаремонтного заводу № 4, що у Варшаві, Юрія Шевчука. Як він розповів, із луцьким підприємством вони працюють уже багато років й стали першими закордонними партнерами заводу «Мотор» після проголошення Незалежності України. Взаємовигідне співробітництво з поляками триває уже 26 літ. Вони регулярно купують запасні частини виробництва «Мотору» й кожного року пропонують і підписують нові контракти на ремонт техніки.

Щоб бути фахівцем, треба «поваритися» в цеху

У комп’ютерному класі ми зустрілися із 39-річним Романом Левковичем, який з 2003-го пройшов на підприємстві шлях від інженера-програміста до начальника відділу інформаційних технологій заводу «Мотор». Він разом із колегами та партнерами якраз і займалися налагодженням програмного забезпечення, завдяки якому буде впроваджено сучасну систему для автоматизації всіх процесів виробництва. Адже це вимога часу й допомагає підприємству підвищити ефективність і бути конкурентноздатним.

У цеху № 2 заступник начальника цеху 29-річний Юрій Орищук розповів, що свої перші професійні навички він здобував як слюсар-складальник агрегатів паливної автоматики.

— У Луцькому національному технічному університеті на машинобудівному факультеті я отримав фах інженера-механіка. Але основне навчання відбувалося безпосередньо у цеху. Наприклад, в одному насосі-регуляторі півтори тисячі деталей, кожна з них при складанні має зайняти певне положення, щоб правильно працювати за призначенням. Такому в університеті не навчають, необхідно «поваритися» в цьому сере­довищі, тож потрібно мати бажання та наполегливість, — ​пояснює молодий фахівець. — ​На цій дільниці складаємо після капітального ремонту вузли та агрегати паливної автоматики до чотирьох типів авіаційних двигунів, які згодом будуть встановлені на літаки МіГ 29, Су 27, Су 24, Іл 76. Робота специфічна, потребує акуратності, уваги й відповідальності. Тому працівникові конче потрібні такі риси, як витримка, терпіння та бажання трудитися.

Заступник начальника цеху № 6  33-літній Юрій Дудич на підприємстві з 2008 року. Класичну технічну освіту авіаційного напряму він здобув у Національному авіаційному університеті за спеціальністю «Ремонт двигунів та літальних апаратів». Спочатку працював інженером-технологом у технічному відділі.

Заступник головного інженера з розвитку підприємства Юрій Васильович Гусєв, голова профспілкового комітету Юрій Вікторович Сікачов, голова ради трудового колективу Богдан Анатолійович Ковтун, майстер контрольної дільниці Михайло Степанович Бакун, директор підприємства Володимир Ювеналійович Маракулін проводять нараду на випробувальній станції.

 

Проходимо з ним по дільницях цеху. У приміщеннях — ​робочий шум обладнання.

— Ми ремонтуємо деталі за різноманітними технологіями, наприклад зварюванням, пайкою, мікроплазмовою наплавкою, виконуємо термічну обробку, — ​пояснює Юрій Дудич. — ​Щоб у нас працювати, необхідно мати спеціальну освіту. Тому більшість наших фахівців — ​також випускники технічних вузів. Але якщо освіти немає, а є бажання опанувати цю справу, то ми навчимо.

На прикладі інженера Ростислава Диніна (30 років), який прийшов на завод 5 літ тому з вищою педагогічною освітою простим робітником на дільницю термічної обробки деталей, ми пересвідчилися, що на «Моторі» цінують та виховують власні кадри.

— Я виконую зварювальні роботи на установці електронно-променевого зварювання. Таке обладнання використовують переважно в авіабудівній та космічній галузях і його в Україні зовсім небагато. Опановував технологію у Києві, в інституті електрозварювання імені Є. О. Патона. Робота дуже специфічна, а відповідної сучасної літератури мало. Щоб працювати на цій установці довелося пройти тривалий шлях навчання та здобуття досвіду, — ​пояснив інженер.

Найбільший на підприємстві цех № 1. Його начальник — 40-річний Василь Новосадюк.

Свою кар’єру на «Моторі» він розпочинав слюсарем-складальником двигунів. Освіту здобував у Луцькому національному технічному університеті на машинобудівному факультеті. Згодом став контрольним майстром, потім старшим контрольним майстром цеху. А з грудня минулого року призначений начальником цеху № 1. Саме тут розбирають, ремонтують та збирають двигуни. Звідси їх відправляють на випробувальну станцію. За словами керівника, колектив працьовитий, класні фахівці, які добре розбираються у техніці. До роботи повинно бути натхнення, адже ремонт двигунів — ​процес творчий, — ​переконаний пан Василь.

10 літ тому прийшла на завод інженер-технолог гальванічного відділення цеху № 3 Олена Підцерковна, якій зараз 40 років.

— Після декретної відпустки, — ​згадує жінка, — на пропозицію одногрупника вирішила спробувати себе у ролі техніка-гальваніка. До цього я працювала вчителем хімії, і мене зацікавила така можливість кардинально змінити свій фах. Було важко перейти від дошки, крейди та учнів до цеху, в якому відбуваються складні технологічні процеси. Коли я прийшла на виробництво, то зрозуміла, що мені потрібні трішки інші знання, ніж у роботі педагога. Тут більше знадобилася аналітична та фізична хімія. Згодом зрозуміла, що мені не вистачає інженерно-технічних знань, тому вступила у Луцький національний технічний університет.

Навіть кухар-кондитер може стати випробувачем моторів

Начальник цеху № 3 40-річний Сергій Качкало після закінчення Харківського інституту Військо-повітряних сил за спеціальністю «Авіаційні двигуни та літаки» служив у Збройних силах України. Звільнився з військової служби через скорочення авіаційних частин. Трудову діяльність на «Моторі» розпочинав інженером у відділі зовнішньоекономічних зв’язків, згодом працював на різних посадах, а нині очолює одну з найважливіших ланок усього виробничого процесу — ​випробувальну станцію.

— Робота в нас цікава й вимагає творчого підходу, — ​зазначив пан Сергій, — ​також є можливість кар’єрного росту. Ми зараз перебуваємо на випробувальній станції авіаційних двигунів. На стенді проходить перевірка відремонтованого двигуна РД 33, який згодом буде встановлений на літак МіГ 29. Наші прилади на пульті керування дають змогу відстежувати та випробовувати понад дві сотні параметрів та дискретних команд, які характеризують роботу двигуна та його систем.

Електроерозіоніст цеху виготовлення деталей авіаційної техніки Роман Юрійович Грищук знає весь технологічний процес.
Електроерозіоніст цеху виготовлення деталей авіаційної техніки Роман Юрійович Грищук знає весь технологічний процес.

У цьому ж цеху ми познайомилися з Андрієм Карпюком (34 роки), який прийшов на підприємство сім літ тому. Цікаво, що він за освітою кухар-кондитер, навчався у Вищому професійному училищі № 9 й до авіації не мав жодного стосунку.

— На заводі «Мотор» працює мій тесть, який кілька разів запрошував на роботу, але я відмовлявся, — ​пригадує молодий спеціаліст. — ​Мене зупиняло те, що не маю технічної освіти. Але завдяки наставникам та допомозі колективу вдалося опанувати нову професію й стати випробувачем-механіком двигунів четвертого розряду.

34-річний Володимир Попов навчався у столиці в Національному авіаційному університеті за цільовим направленням підготовки спеціалістів від заводу «Мотор». У 2008-му розпочинав інженером-технологом, а нині — ​заступник начальника одного із ключових підрозділів виробництва — ​цеху з виготовлення запасних частин для двигунів та агрегатів.

— У нас серед обладнання цеху — ​31 одиниця високоточного, — ​розповів фахівець. — ​Приємно працювати на підприємстві, яке постійно вкладає гроші у розвиток та модернізацію. Вже цього року ми отримали 4 суперсучасні багатофункціональні верстати. Завод у нас класний, перспективний й унікальний.

У приміщенні дільниці з виготовлення золотникових пар нашу екскурсію продовжив заступник головного інженера з розвитку підприємства Юрій Гусєв:

— Розпочинаючи з 2000-го, ми фактично створили новий завод. Завдяки коштам, які заробляємо, маємо можливість щорічно вкладати у розвиток виробництва та матеріально-технічної бази 50–60 мільйонів гривень. На цій дільниці встановлено суперсучасні швейцарські верстати. Нині ми можемо конкурувати з набагато більшими та потужнішими підприємствами. Крім того, впроваджені нами удосконалені технології дають можливість економити на ремонті одного двигуна до мільйона гривень, що допомагає тримати конкурентні ціни й одержувати прибуток.

Головне — ​бажання трудитися та досягати успіху

За словами голови профкому підприємства 44-літнього Юрія Сікачова, всі соціальні стандарти зафіксовані у колективному договорі, й вони виконуються, адже спрямовані на захист працівників. На «Моторі» дбають про оздоровлення та повноцінний відпочинок усього трудового колективу. Майже 100 дітей наших співробітників відпочивали минулого року у літніх таборах,  19 осіб отримали путівки на санаторно-курортне лікування. В соціальному плані завод визнано найкращим серед підприємств концерну «Укроборонпром». Маємо дві бази відпочинку: на озері Світязь та в селі Товпижин на березі Хрінницького водосховища у Рівненській області. На заводі функціо­нують пункт охорони здоров’я з фізкабінетом та оздоровчий комплекс-сауна «Мотор».

Голова ради трудового колективу і начальник відділу організації праці та зарплати 37-річний Богдан Ковтун переконаний, що на заводі «Мотор» працюють найкращі та найталановитіші люди. Щоб потрапити на підприємство не обов’язково бути суперфахівцем, головне — ​бути відповідальним та наполегливим, мати бажання працювати та досягати успіху.

— Ви вже переконалися, що навіть кулінару чи вчителю ми можемо допомогти стати спеціалістом в авіаційній галузі, — ​наголосив пан Богдан. — ​Але ядро колективу становлять усе-таки висококваліфіковані фахівці з профільною освітою. Завод «Мотор» за підсумками минулого року увійшов у трійку кращих роботодавців Волинської області. Середня заробітна плата у нас — понад 15 тисяч гривень. За всю історію підприємства жодного разу не було заборгованості чи затримки з її виплатою. Ми чекаємо активних та амбітних людей, які прагнуть працювати й заробляти. У нас для цього створені всі умови. Хочу наголосити, що наше підприємство вкрай важливе для обороноздатності держави, адже завдяки його продукції здійснюється захист України у повітряному просторі.

Для довідки 

Початок діяльності заводу припадає на 1938 рік, коли у місті Орел Російської Федерації були сформовані авіаційні майстерні. Впродовж Другої світової війни у них відновили 985 літаків та 2490 двигунів. У березні 1945-го підприємство перевели у Луцьк, де на його основі утворилась 223-тя авіаційна ремонтна база. Згодом вона стала 208-м авіаремонтним заводом — ​військовою частиною № 36984.

З лютого 1998 року військова частина отримала статус «Державне підприємство «Луцький ремонтний завод «Мотор». Тут відновлюють авіаційні турбореактивні двигуни третього та четвертого поколінь. Із жовтня 2015-го завод очолює Володимир Ювеналійович Маракулін. До цього він був комерційним директором підприємства.


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.