«Я танцювала для «Ангела Смерті»

Едіт Єва Еґер пережила жахи Другої світової війни та присвятила своє життя допомозі іншим у подоланні психологічних та фізичних травм, а на схилі років розповіла про це все в мемуарах.

Вона народилася 29 вересня у 1927 році в родині угорських євреїв у місті Кошице, яке з 1938 року входило до складу Угорщини (нині це – Словаччина, неподалік кордону з Україною). У дитинстві Еґер займалася балетом та гімнастикою, проте у 1942 році заняття довелося покинути через жорстоку політику Угорщини щодо євреїв.

У травні 1944 року Едіт разом із батьками та сестрою відправили в концтабір, де батьків вбили. Сестрам вдалося вижити. Щоб не вмерти з голоду, вони їли траву, були масові випадки канібалізму та важких хвороб…

Того вечора, коли її батьків убили в газовій камері, німецький офіцер та лікар у концтаборі Аушвіц Йозеф Менгеле, якого за його жорстокість і участь у селекції в’язнів називали «Ангелом Смерті», прийшов у барак і наказав дівчатам розважити його.

Едіт, яка професійно займалася балетом і гімнастикою до війни, змушена була танцювати під мелодію вальсу «На прекрасному блакитному Дунаї».

Під час танцю вона заплющила очі, уявляючи, що виступає в Оперному театрі Будапешта. Менгеле настільки вразило її виконання, що він кинув їй буханець хліба. Едіт розділила його з іншими дівчатами, в бараку, і саме ця взаємодопомога пізніше допомогла їй вижити під час «маршу смерті»…

Під час танцю Едіт заплющила очі, уявляючи, що виступає в Оперному театрі Будапешта. Менгеле настільки вразило її виконання, що він кинув їй буханець хліба.

Коли американські військові звільнили табір у травні 1945 року, за словами Еґер, вона помирала серед гори трупів. Кажуть, солдат врятував її, оскільки помітив, що її рука заворушилась. Військовий швидко побіг по лікаря. На той час Едіт важила 32 кілограми, у неї була зламана спина, черевний тиф, пневмонія та плеврит…

У 1946 році Едіт вийшла заміж на єврея Белу Еґера, який під час війни долучився до руху партизанів.

У 1949 році через погрози комуністів подружжя разом із донькою емігрувало до США, де жінка здобула психологічну освіту. Протягом кількох років Едіт Еґер працювала вчителькою, проте своє життя присвятила терапії та психологічній допомозі іншим.

Перші мемуари під назвою «Вибір» жінка опублікувала у 2017 році, коли їй виповнилося 90 років. Книга стала міжнародним бестселером. У роботі авторка розповіла про пережитий досвід в Аушвіці та історії деяких пацієнтів.

Друга книга авторства Едіт Еґер «Дар. 14 уроків, які врятують ваше життя» побачила світ у 2020 році. У творі йдеться про те, як людині врятувати своє ментальне здоров’я. Мемуари були створені на численні прохання шанувальників психологині, які просили у неї поради щодо подолання травм. Обидві ці книги перекладені українською.

У 2024 році вийшла третя книга психологині та письменниці «Балерина з Аушвіца».

Слова Едіт Еґер, які цитує весь світ:

✶ «Найбільша в’язниця – це та, яку ми носимо у своїй голові».

✶ «Ніхто не може відібрати у вас те, що ви думаєте і як ви обираєте реагувати».

✶ «Ми не можемо змінити те, що з нами сталося. Але ми можемо обрати, як жити далі».

✶ «Свобода – це не відсутність страждання. Це здатність обрати, що робити зі стражданням».

✶ «Зцілення починається тоді, коли ми перестаємо звинувачувати інших і починаємо обирати себе».

✶ «Життя – це подарунок, навіть якщо воно починається в пеклі».

✶ «Найбільша перемога – це не вижити. Це навчитися жити».

✶ «Пережите нами не має влади над нами, якщо ми не даємо йому цієї влади».