Політологои кажуть, що втрата Умєрова стане серйозним викликом для Зеленського.
«Міндічгейт 2.0». Навіщо Зеленському потрібен Умєров?
Проміжні підсумки скандалу з витоком нових «плівок Міндіча»
Звільнення Рустема Умєрова, схоже, тепер вже є лише питанням часу. І воно різко ослабить президента. Якщо хочете, це помістить його в певну пустоту, де поряд нема людини, на яку він може опиратися.
За своїм психотипом Володимир Зеленський потребує біля себе «менеджера-консільєрі», який організовує процеси, запущені творчою натурою президента. Таким менеджером багато років був Сергій Шефір.
Андрій Богдан не прижився, бо не міг в силу складу своєї особистості, виконувати цю роль. Він хотів керувати Зеленським, а той не міг цього допустити.
Андрій Єрмак ідеально вписався в цю гру. Умєров, безумовно, далекий від талантів Єрмака, але «якщо немає гербової, як відомо, пишемо на простій». Втрата Умєрова стане серйозним викликом для Зеленського саме тому, що поряд не проглядається цього самого «менеджера-консільєрі».
Я вже доволі багато писав і говорив, що загальноукраїнський внутрішній порядок дня задає лише два субʼєкти: президент та антикорупціонери. При чому президент задає його майже виключно через свою зовнішньополітичну активність. А антикорупціонери задають виключно через корупційні звинувачення певних персон. Є ще ряд вагомих з електоральної точки зору бульбашок, які тримаються на ненависті до… (тут кожен може поставити те, що побажає).
За своїм психотипом Володимир Зеленський потребує біля себе «менеджера-консільєрі», який організовує процеси, запущені творчою натурою президента.
Простіше кажучи, у нас є величезна проблема з позитивним порядком дня всередині країни. Позитивний – це не про рожевих поні і тим більше не про «є-бачок». Це складний багаторівневий діалог про те, як нам виходити з нинішньої політичної, соціальної, економічної, корупційної та демографічної задниці. «Міндічгейт», чи точніше його обговорення, на жаль, не породжує таку дискусію.
Повторюся: ідеологи бульбашок працюють на пониження рейтингів супротивників і консолідації свого електорату навколо ворога, але без створення власної позитивної картини майбутнього. На жаль, наша дискусія звелася до того, хто злив плівки (НАБУ чи адвокати) та до контрпродуктивного (виражуся мʼяко) скандалу навколо виробника далекобійних дронів та ракет.
Варто звернути увагу на ще один надважливий момент: суспільство стоїть на роздоріжжі між страхом порушити поганий, але умовно безпечний статус-кво та бажанням покарати корупціонерів. Оцінка дій ворогуючих сторін буде залежати саме від цього балансу і наслідків його змін.
Є ще один суто технологічний момент. Наш ухил у Телеграм, як ключовий інформаційний ресурс країни, в принципі, різко ускладнює створення позитивної повістки дня. Телеграм в своїй суті – мережа, яка слабо настроєна на створення довготривалого позитиву. А в наших умовах це майже нереалістично. Тому, шановні політтехнологи, якщо ви надумаєте створювати позитивну картину світу, не лінуйтеся будувати екосистеми, де Телеграм – лише елемент для розгону сигналу.
Вадим ДЕНИСЕНКО, керівник аналітичного центру «Ділова столиця», колишній народний депутат, блогер.
На продовження теми
Більшість цих єрмаків, міндічів та цукерманів ровесники умовного Бекхема. Їм трохи за 50 усім. Так-от: днями Бекхему було 51, і він показав, що таке жити своє краще життя, коли у тебе чесно зароблені сотні мільйонів доларів, діти, сімʼя і слава. У своїй інсті він то величезну цибулю з власного городу показує, то мед із пасіки качає, то курей розводить. І нічого – копання в гної не заважає Девіду стати амбасадором дорогої лінійки Boss. Впевнена, що наші схематозники потім аж біжать купувати ті самі чорні труси, які рекламує ексфутболіст. І от його гламурна дружина Вікторія Бекхем на свято подарувала йому пʼять красивих курочок. Справді незвичний і романтичний презент, який демонструє повагу до хоббі коханого.
Думаю, в менталітеті Міндіча та Вови з Адрєєм «ета лохі какіє-то».
Марина ДАНИЛЮК-ЯРМОЛАЄВА, журналістка, головна редакторка сайту espreso.tv, блогерка.
Зараз також читають: Дожилися: Україною керує не уряд, а «ліві чуваки».