Тільки така Москва буде безпечною для світу.
москва «все з’їсть», якщо її не зупинити. Передбачення волинського діда
Роботящі, доброзичливі, дотепні, гостинні, легкі в спілкуванні, шанобливі та в міру гонорові українці легко адаптуються на чужині. Нашу історію за кордоном вважають унікальною, а мистецтву світ аплодує стоячи. Зарубіжні фанати обирають своїми кумирами відомих українських спортсменів… Звісно, як мовиться, в сім’ї не без виродка, та, зрештою, кожна країна має свій прошарок ледарів, випивох, невдах, бездарних політиків
Загалом планеті Земля з правителями не щастить, бо жодне століття на ній не минало без воєн, котрі забирають життя безневинних людей та призводять до екологічних і техногенних катастроф. Причини для агресій зазвичай вигадує правляча каста. Лукавий путін, скажімо, оголосив війну Україні, боячись насамперед її вступу в НАТО. Цей пафосний аргумент, як і брехню про захист російськомовного населення на Донбасі, мій покійний дід Федір влучно спростував щонайменше півстоліття тому.
«москва все з’їсть. москалів багато. Вони жерти хочуть, горілку пити й нічого не робити. Ледарі…» – казав він зазвичай у своїй хаті неголосно з відомих причин.
Дитиною мені не уявлялися ті «багато ледарів». Дідову правду побачила на власні очі, коли студенткою їхала зі Львова до Архангельська. У нетрях тундри та тайги села разюче відрізнялися від українських чорними стінами дерев’яних хат, схожих на стайні, суцільними бур’янами та бездоріжжям. На перестанках, відстань між якими сягає сотні кілометрів, з тих халуп зграями вибігали дорослі та діти й навипередки бігли до вагона-ресторану. На сходинках запасалися найперше спиртним і сигаретами, а потому – ковбасою та печивом. Кмітливі провідники та офіціанти знали попит тамтешнього населення, тому завжди везли затребувані ним товари й мали на них неабияку надбавку до своєї зарплатні. До слова, й сам Архангельськ вже в 1990-х роках дивував туристів не очікуваною величчю одного з найбільших російських міст, а дерев’яними тротуарами, косо-криво вкладеними на болотяних узбіччях. Але, вочевидь, пересічним москалям було так добре, а владі брехати величезній ще й п’яній країні набагато легше й дешевше, ніж учити націю, що справжній іспит для лідера держави – не завойовувати нові землі, а дати лад і мир тим, що вже маєш.
Однак, схоже, наразі не росія руйнується від поганого правління. росіян влаштовує і їхня влада, і війни, якщо віками терплять таке ґвалтування своєї свідомості. Тим часом мільярди людей планети не розуміють неспроможності лідерів світу протистояти путінським забаганкам. Борони Боже, всі країни від війни, але якби росія оголосила її США, то дипломати блиснули б неабияким бажанням втихомирити обидві держави з потужними ядерними арсеналами. І, певна річ, формулу зупинення протистояння знайшли б значно швидше, ніж за чотири роки, протягом яких мусолять її для України.
…Але чужа війна чомусь завжди може почекати. Тим часом кожна поступка та зволікання можновладців засвідчує: чим більше москва «з’їдає» життів, тим ненаситнішим стає її апетит.
Леся ВЛАШИНЕЦЬ, редакторка відділу інформації газети «Волинь».
