Ілля Бовкун із Залюття хоче виростити 200-кілограмового «титана»...
Ілля Бовкун із Залюття хоче виростити 200-кілограмового «титана».
Наталія ГРІНЧУК
Рядки відомого дитячого віршика „Ходить гарбуз по городу, питається свого роду” аж ніяк не стосуються кавбуза. Ні жовта диня – гарбузова господиня, ні огірочки – гарбузові сини й дочки не можуть претендувати на родичання з цим дивним переселенцем із наукової лабораторії на селянські городи. Ось уже вісім років вирощує кавбузи на присадибній ділянці молодий агроном – мешканець хутора Травник, що поблизу Залюття Старовижівського району, Ілля Бовкун. Хлопець зацікавився ним після того, як залишив агрономічну службу в сусідньому смолярівському господарстві. – Сільськогосподарське підприємство занепадало, – розповів він. – Я не бачив для себе жодних перспектив працювати там. Розчарувався і вирішив влаштуватися в житті іншим чином. Хлопець не шукав звабливих пропозицій від підприємців, та й залишати улюблену справу, яку вивчав у Горохівському радгоспі-технікумі, теж не збирався. Знайти себе йому допоміг... кавбуз. – Завжди цікавився агрономічними новинками, – каже Ілля. – Кавбуз став першим моїм серйозним дослідницьким захопленням. У нього немає прародичів у природі. Вчені інституту оздоровлення і відродження народів України створили його шляхом генної інженерії. Бовкун має всі можливості для вирощування незвичного для Полісся овочу. Його батьки, Василь Юхимович та Анастасія Кузьмівна, так і не переселилися з хутора, де на початку колективізації було більше сорока дворищ. Чотири роки затятим хуторянам довелося жити у хаті, з якої колективізатори зірвали дах. Але вони так і залишилися на дідівському обійсті. Мабуть, якось так передбачали, що саме тут обидва сини – старший Микола і молодший Ілля – матимуть можливість для цікавого і вигідного заняття. Обидва брати утримують чималу господарку: худобу, пасіку, город, на якому кавбуз цієї осені почував себе досить привільно. – Це гібрид кавуна і гарбуза, – пояснює Ілля. – Зверху плід зеленого кольору, а всередині – майже червоний. На смак набагато кращий від гарбуза. З нього варимо кашу, варення і навіть смажимо. А взагалі рецептів різних смачних і поживних страв із кавбуза є досить багато. До того ж, цей овоч дуже корисний. Він містить білки, каротин, пектин, вітаміни і мікроелементи. Його радять споживати при загальному виснаженні організму. Лікувальні властивості має не лише м’якоть, а й насіння. З легкої руки Іллі Бовкуна цю досить цікаву городню культуру стали вирощувати інші мешканці Залюття та навколишніх сіл. З усіма бажаючими хлопець охоче ділиться насінням кавбуза. Практичні господарі використовують його для годівлі худоби. Їх передусім приваблюють незвичні розміри плодів. – Вчені кажуть, що вони можуть досягати 40-60 кілограмів. У мене на городі, на жаль, виростають меншими, – зізнається молодий агроном. – Зате добре зберігаються. На хутірському привіллі він спробував вирощувати й інші городні диковинки: огіркову траву, недалекого кавбузового родича – кавбудека. Цей гібрид кавбуза з декоративним гарбузом має цілющі властивості. Бути в курсі агрономічних новинок хлопцю допомагають книги, журнали, які він передплачує, а також Інтернет. Саме звідти дізнався про гарбуз сорту Титан, плоди якого виростають до гігантських розмірів – 150-200 кілограмів. Якщо Бовкун здійснить оцю свою мрію, то, напевне, жоден невдаха-жених із Залюття не отримає гарбуза — навіть гонорова наречена не зможе підняти такого велетня.
