У ЗИМУ З ТОБОЮ МИ ЙДЕМО

Палають, як вогнища, клени,
Достигла гірка горобина,
Прощальне щось шепче
до мене
В червонім намисті калина.

Яскріють в саду хризантеми,
Тумани холодні над лугом.
У зиму з тобою ми йдемо,
Моя посивіла подруго.

А поки що лагідна осінь
Дарує нам бронзи сіяння
І айстрів зів’ялу вже просинь,
Мов усмішку літа останню.

Микола МИЦЕНКО.