«Це – мій кисень», – казав про свою роботу художник-іконописець.
Володимир Гетьманчук до останніх днів свого життя розписував Свято-Троїцький собор у Луцьку…
У ці дні на Волині моляться за упокій його душі
Відомий художник, іконописець, чоловік виняткової порядності й світлої душі Володимир Гетьманчук відійшов у засвіти 20 серпня.
Залишив нас тихо, без суєти, стогону й страждань. Напевне, щось малював собі в уяві на рідному подвір’ї й раптом схилився від пекучого болю в серці. Через мить душа митця вже задивилася на Небеса. Горохівчани кажуть, що заслужив у Бога легку смерть, щоб розфарбовувати своїм талантом і золотими руками Небесний Рай.
У своєму рідному селі Грушів на Іваничівщині малювати почав настільки рано, що в свої 17 років на прохання парафіян місцевого храму вже написав першу ікону. Серед юнаків-ровесників в одній із навчальних майстерень вирізнявся неабияким малярським хистом, а відтак все сміливіше почав братися до відтворення лику святих і до розпису храмів.
«Це – мій кисень», – казав, роблячи святу справу. Без неї не міг дихати – настільки закоханим у даровану Богом місію не забуватимуть Володимира Миколайовича друзі, знайомі й найголовніші люди на його земній дорозі – дружина Людмила, сини Юрій і Сергій, котрим найдорожчим спадком передав іскри свого великого таланту, внучата Сашко, Тимофійко, Андрійко.
Від кожної ікони чи картини Володимира Миколайовича важко відвести погляд.
Від кожної ікони чи картини Володимира Миколайовича важко відвести погляд.
Є в них усе те, чим вирує людське буття. Пензель у руках майстра малював побачені в серці свого володаря золото людських і природних почуттів і правдиве Боже світло в очах святих. Він, здавалося, променився від спогадів, коли писав портрети спочилих у Вічності друзів-митців, або як мріяв про щось незбагненно гарне, яке стане його новим неповторним шедевром. Цими днями разом із сином Юрієм трудився над розписом купола Свято-Троїцького собору в Луцьку… Не вспів… Не намалював ще десятків своїх картин… Не натішився добропорядною родиною… Більше не роздаровуватиме нам своєї найвищої на землі краси душі й любові.
26 жовтня ми могли б вітати Вас, Володимире Миколайовичу, з 60-річчям, але… Горохівщина, Волинь і Україна, яких Ви прославили, схиляються в поклоні перед Вашим талантом.
Ви залишили після себе на землі дивовижно гарний і унікальний слід, спадок, спомин. Ми ж будемо радувати Вас на землі своїми щирими молитвами за Ваше Небесне Царство, вдячністю за те, що Ви були серед нас.
Леся ВЛАШИНЕЦЬ.
Читайте також у нас: «Помер відомий волинський краєзнавець. Перед смертю дослідник дав інтерв’ю «Газеті Волинь» (Відео)».
