СІЛЬСЬКИЙ ГОЛОВА ТОРГУВАВ ГРОМАДСЬКОЮ ЗЕМЛЕЮ ЯК ВЛАСНОЮ

За це депутати виявили йому недовір’я.


Олександр НАГОРНИЙ


Сільські депутати на позачерговій сесії розглядали питання про порушення законодавства щодо купівлі-продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення. Кипіли пристрасті. Лише підгайцівський сільський голова Віталій Семенюк виглядав спокійним, упевненим, здавалось, що навіть з деякою іронією споглядав за полемічними виступами. Каже, що з весни його запрошують у прокуратуру на співбесіди. Ну й що? Де немає порушень?
Землі сіл Підгайці та Струмівка впритул прилягають до обласного центру. Тож це ласий кусочок для поважних людей. За останні роки ділянок під будівництво та для підприємницької діяльності продано дуже багато, тож у сільського голови, кажуть, є достатньо знайомств навіть серед працівників правоохоронних органів, щоб зберігати відносний спокій.
Декілька років тому в редакцію звернувся Володимир Януль зі скаргою, що на його земельній ділянці в Підгайцях, де росло збіжжя, з’явилися акуратні ряди висаджених ялинок. Виявляється, земля була передана без відома Януля особі, яка живе в Америці і зрідка навідується до тих ялинок і свого маєтку. Довелося двічі виступати із сатиричними репліками у газеті. Зрештою, суди скасували рішення сільради. Тоді видавалось, що це прикрий недогляд сільського голови. І якось ми не замислювались, як же таке сумнівне рішення могло бути прийняте депутатами на сесії сільської ради. І чи приймалось?
І ось тепер депутати нового скликання, більшість яких об’єдналися у фракцію “Демократична сила”, нарешті дослідили, як такі рішення з’являлися в 2006 році. Хоча трапилось це випадково після того, коли їх почали викликати в Луцьку районну прокуратуру і розпитувати, чи за ті чи інші рішення голосували.
Схоже, що все почалося зі скарги жительки села Струмівки Наталії Колодій, котра зненацька помітила, що на її городі косять недозрілу пшеницю, насипають щебінь. Виявляється, є вже рішення сільської ради про передачу 0,21 гектара землі, яка належала покійному батькові та котру Колодій марно протягом декількох років намагалася приватизувати і побудуватися, міській жительці Олені Грихтоль для спорудження житлового будинку. Робітники сказали, що “хазяйка купила землю в голови”. А Семенюк начебто Наталії Павлівні сказав: “Знаєш, скільки та земля коштує?”. З’ясувалося, що ще 26 травня ц. р. прийнято рішення Підгайцівської сільської ради щодо надання цієї земельної ділянки у власність.
— Як таке може бути?— запитувала нині жінка на сесії сільради. — У мене дві кімнатки, троє дітей, а мені не можна побудуватись...
У серпні 2006 року вона звернулась до депутатів, щоб їй повернули землю. Прохання задовольнили, але на ділі все залишається по-старому. На нинішній сесії було встановлено, що рішення про відведення земельної ділянки лучанці було прийнято одноосібно Семенюком. На запитання, чому це було зроблено, сільський голова знехотя відповів: “Так вийшло”.
“Так вийшло”, як повідомив доповідач на сесії сільради депутат Руслан Семенюк, ще в кількох випадках. Самочинно, без рішення депутатського загалу було продано 30 червня 2006 року земельну ділянку — 0,41 гектара — Валентину Грушці, а 4 листопада ц. р. — 1,11 гектара — Петру Сацу. Не надавали дозволу депутати для оформлення документів на відведення земельної ділянки — аж 3,8 гектара — Павлу Ярмолюку. Сільським депутатам довелося на цій сесії голосуванням підтверджувати, що дозволу на передачу землі цим підприємцям вони не надавали.
У ході бурхливих дебатів з’ясувалося, що нерідко під одним і тим же номером виносились протилежні рішення про відведення земельних ділянок, людей обманювали. Про це розповіли депутат Віктор Лівицький, ветеран праці, педагог Пилип Тимошик, Марина Грабарук та інші місцеві жителі.
— Депутати лише для себе стараються, є такі, що по чотири ділянки продали, а мої сини і донька не можуть побудуватися,— емоційно говорила багатодітна мати Марина Грабарук.
Мова йшла, звісно, про депутатів попередніх скликань — сільська влада діяла безконтрольно.
Депутат районної ради Галина Міщук закликала до гласності й прозорості в роботі сільради:
— Кожна людина, яка написала заяву, повинна мати право прийти і відстояти свої інтереси на сесії сільради. У нас заявників не тільки не запрошують на сесію, але й не пускають. Земельні ділянки повинні продаватись з аукціону.
Щоправда, як твердили депутати, нині ситуація повністю змінилася, і на цій сесії люди вільно висловлювали наболіле.
Депутат сільської ради Сергій Літот повідомив кореспонденту, що Віталій Семенюк нерідко не збирав сільвиконком, “правив” одноосібно. Є чимало сумнівних рішень, прийнятих у минулі роки. Річ у тім, що комерційна ціна “сотки” землі в цьому приміському районі, як стверджують депутати, становить в окремих місцях до трьох тисяч доларів, а її експертна оцінка дуже суттєво різниться. Тож у сільський бюджет надходить мізерія. Звідси й підозри у різних махінаціях.
Згідно із Законом України про місцеве самоврядування депутати таємним голосуванням — бюлетенями — вирішили висловити недовір’я сільському голові Віталію Семенюку і провести процедуру дострокового припинення його повноважень. За це проголосувало 17 депутатів, два — проти. Голова Луцької районної ради Богдан Прус, котрий був присутній на сесії, зізнався, що йому дуже неприємно чути про порушення законодавства, але депутати мають право вирішувати таке питання, оскільки вони керують сільською радою і надають повноваження сільському голові.
До цих слів лише можна додати, що цей депутатський урок повинні засвоїти інші голови рад — і не тільки сільських. Після оприлюднення цих порушень земельного законодавства стає зрозуміло, чому в деяких селах на виборах за посаду голови йшла така боротьба, наче за мандат народного депутата України.