БУДИНКИ БЕЗ КУЛЬТУРИ І БЕЗ ГОСПОДАРІВ

Був час, коли село Промінь Луцького району входило до відомого на всю область колгоспу імені Суворова. Зрозуміло, що і в колгоспній касі не було порожньо. Видно, комусь з керівників кортіло “переплюнути” сусідів, тож вирішили спорудити Будинок культури просто-таки гігантських розмірів. Відверто кажучи, непросто було його утримувати, особливо опалювати. Але після новосілля, яке тут справили 1968 року, все-таки лад у цьому закладі культури був.
Кілька років тому розпався колгосп на три господарства, не стало тваринницького комплексу та й багато чого не стало. А таку гігантську споруду, як Будинок культури, що мав уже досить непрезентабельний вигляд, ясна річ, ніхто не хотів взяти “на свою голову”.
Власне, лишився Промінський будинок культури без господаря. У селі, видно, вирішили, що всі на нього мають право. І поступово почали тягти хто що може. У результаті такого “хазяйнування” колишній заклад культури став таким руйновищем, що просто жах бере. Чомусь на це байдуже споглядали і районна влада, і сільський голова Сергій Федчук. Врешті-решт саме сільська рада у 2001 році мала прийняти його на свій баланс. Для того, щоб навести там якийсь лад, уже треба було, певно, не десятки тисяч гривень, а сотні.
Нині сільський голова Сергій Федчук показує висновки комісії, яка вирішувала долю названого приміщення, з рекомендацією — передати його на зміцнення матеріальної бази школи. Можна подумати, що школа має такі кошти, аби там навести лад. Рекомендація лишилася на папері, а місцеві жителі продовжують тягти, що ще можна звідти поцупити. Уже навіть підлогу почали зривати. Я вже не кажу про давним-давно зняті двері, розбиті вікна.
Сільський голова каже, що багато охочих приїжджало з міста, аби прибрати до рук це приміщення. Але ентузіазму в них вистачало, доки його не побачать. Як послухати сільського голову, то у селі майже одні пенсіонери живуть і нібито вже Будинок культури у своєму прямому призначенні і не потрібен. І тут же розповідає, що якийсь підприємливий чоловік навів порядок на десяти квадратних метрах приміщення, відкрив там бар, а поряд, де ще у фойє на голову не падає, проводить дискотеки. Та й збирає на тих дискотеках не таку вже й малу суму. А от за оренду приміщення платить він у сільську казну аж... 18 гривень. Почули ще й таке — у барі немає жодних алкогольних напоїв, хіба що вода, печиво та цукерки. Хоч, як на мене, це дуже сумнівно.
Зрозуміло, проблем у сільського голови вистачає, але хто їх має вирішувати, як не він. Сергій Федчук розмірковує, що було б добре, якби всі були ініціативні, не тягли нічого з того ж таки закладу культури, доглядали стадіон, справно платили податки, не писали скарг на безгосподарність. І чомусь Сергій Павлович забуває, що люди обирають його сільським головою, сподіваючись мати у селі господаря.
Побували разом з інспектором відділу культури Юлією Приймачук і у селі Шепель, поговорили з сільським головою Лесею Новосад, котра уже 23 роки тут головує. Так, сьогодні холодно у сільській раді. Це, певно, один з останніх об’єктів у Шепелі, куди не підведено газ. У величезній мірі це заслуга сільського голови, — кажуть з вдячністю люди. Вона ж разом з директором Будинку культури Тетяною Христін, її родиною, працівниками сільської ради робили там ремонт, доводили до ладу заклад культури. До того ж придбали нові стільці для залу.
Немає особливої потреби багато розповідати про Заборольський будинок культури, його добре видно з дороги. Знав він і кращі часи, і такі, коли заливало після дощу фойє. Не секрет, що навіть частину книжкового фонду місцевої бібліотеки втратили після тих проливних дощів. Здавалось би, важко вже відродити колись такий гарний заклад культури. Але це, видно, мучило і сільського голову Миколу Горчинського, і районній владі муляло, що Заборольський будинок культури може теж перетворитися в руїну. І на радість місцевим людям не допустили цього. Сьогодні вже підрахували, що витратили на ремонт понад 200 тисяч гривень. З районного бюджету на це виділили лише 30 тисяч. Решта – то вже клопоти сільського голови. Як сказала директор Заборольського будинку культури Ірина Лискова, тепер міркують над тим, як все зберегти, як подати у приміщення тепло.
Сьогодні це одне з головних питань, якими безпосередньо займаються сільські голови. Треба сказати, що ініціатива йде з райдержадміністрації, райради. З1 січня нинішнього року всіх працівників культури — бібліотекарів і директорів будинків культури та завідуючих клубами – перевели на повну ставку.
І боратинський сільський голова Сергій Яручик, котрий працює на цій посаді перший термін, коли показував гарно відремонтований, затишний, навіть з фіранками у фойє, клуб у селі Новостав, яке знаходиться на території його сільської ради, то найперш повів мову про проблеми з опаленням.
До речі, у цьому селі теж у суботу й неділю проводить у клубі дискотеки місцевий житель, маючи відповідні документи на це. Він вклав чималу суму у ремонт клубу, платив солідну орендну плату. У ці два дні працює і його маленький бар.
Хотілося б зазначити, що хоч Сергій Яручик і молодий сільський голова, але вже встиг заявити про себе добрими справами. Це і відремонтований клуб, і дитячий садок, по-належному утримуються чотири медпункти, не обминає він увагою школи.
У рік культури поліпшилось фінансування. Адже, якщо на культуру торік виділили трохи більше 280 тисяч гривень, то на початку цього року мали 562 тисячі, а нещодавно на сесії районної ради додали ще 170 тисяч гривень. Зрозуміло, що з цих грошей перепало у першу чергу тим закладам культури, тим сільським радам, де не сидять, склавши руки. До речі, і бібліотекам, яких раніше чомусь обділяли, не так давно виділили 20 тисяч гривень. А ще вирішили провести творчі звіти у закладах культури району, відзначити кращих.
І тим більш прикро, що в окремих селах, зокрема, Промені, Чарукові, Хорохорині, Несвічі уже не будинки культури, а руйновища. Вони в такому стані, що до них страшно підступитися.
Анастасія ФІЛАТЕНКО.