Президент України Віктор Ющенко після довгих вагань таки підписав закон, який передбачає існування так званого «імперативного мандату»...
Президент України Віктор Ющенко після довгих вагань таки підписав закон, який передбачає існування так званого «імперативного мандату». Які зміни в обласній раді V cкликання можуть відбутися у зв’язку з цим? Чиї, зрештою, інтереси цей закон відстоює — виборців, депутатів чи партійної верхівки?
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ: Стаття 58: «Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони скасовують або пом’якшують відповідальність особи». Стаття 36: «Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій».
Олександр ПИРОЖИК
СВАВІЛЛЯ ДЕПУТАТІВ ЧИ ПАРТІЙНИХ ВОЖДІВ? «Імперативний мандат» — поняття умовне, це не юридичний, а швидше політологічний або журналістський термін. Принаймні, у Законі України «Про внесення змін до деяких законів України щодо статусу депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та місцевих рад», прийнятому парламентом 12 січня 2007 року, такого терміну ви не знайдете. Закон передбачає, що політична партія (виборчий блок партій) може в будь-який момент відкликати депутата місцевої ради. Підстав для цього декілька: якщо депутат не увійшов до фракції партії (блоку), за списком якої обраний; вийшов зі складу такої фракції; перейшов у іншу. Закон також допускає відкликання депутата «з інших підстав, встановлених вищим керівним органом політичної партії (блоку), за виборчим списком відповідної місцевої організації якої він був обраний депутатом місцевої ради». Згідно з цим законом, рішення про відкликання і дострокове припинення повноважень депутата місцевої ради приймає вищий керівний орган партії (блоку). Подібні рішення партійне керівництво оприлюднює у ЗМІ та надсилає до відповідної територіальної виборчої комісії. Якщо ж ТВК відмовляється виконати волю партійних вождів, це право залишається за Центральною виборчою комісією, яка, відповідно, «визнає обраним, реєструє наступного за черговістю у виборчому списку відповідної організації політичної партії (блоку) кандидата у депутати…» Ініціатори законопроекту — народні депутати України, члени фракції Блоку Юлії Тимошенко Сергій Сас та Віктор Швець. Необхідність прийняття такого документа вони обгрунтовують пропорційною виборчою системою, згідно з якою депутати місцевих рад обираються за виборчими списками відповідних організацій політичних партій. Як ідеться в «Пояснювальній записці» до законопроекту, відсутність подібного закону «призводить до свавілля з боку депутатів місцевих рад» щодо їх фракційної приналежності, «що не відповідає реальному волевиявленню громадян». У «Прикінцевих положеннях» значиться, що «закон набирає чинності з дня його опублікування, а його дія поширюється на депутатів місцевих рад (крім депутатів сільських, селищних рад), обраних 26 березня 2006 року».
НАД КИМ ЗАВИС «ДАМОКЛІВ МЕЧ»? Набрання чинності цим законом відкриває шлях до чергових політичних «бродінь» у обласній раді і може призвести до нової фракційної структуризації. Під загрозою зникнення насамперед опиняється фракція «Перспектива», до якої увійшли депутати, котрі йшли на вибори під прапорами блоків, що створили власні фракції. Природно, що ці фракції будуть не проти повернутись у свій «первісний» кількісний стан. Найсерйозніші зміни очікуються у фракції Блоку Юлії Тимошенко. «Дамоклів меч» завис над дев’ятьма депутатами, котрі заявили про вихід із БЮТ і вступ до новоствореної «Перспективи». Тим більше, що, зі слів голови обласної ради Анатолія Грицюка та керівника фракції БЮТ в раді Віктора Олійника, деяких депутатів вони мандатів обов’язково хотіли б позбавити. Імовірність такого розвитку подій уже навіть обговорювали на партійних бюро ВО «Батьківщина». Без сумніву, в бажаючих зайняти місця «відступників» знайдуться досить серйозні аргументи на свою користь, у тому числі фінансові. Адже «шлагбаум» списку БЮТ закрився перед носом у таких впливових людей, як лікар Володимир-Волинської райлікарні Сергій Іванюк, директор обласної філії АКБ «Брокбізнесбанк» Василь Сидорук, підприємець із Володимира-Волинського, заступник голови міської парторганізації ВО «Батьківщина» Микола Матусевич, директор Ковельського ринку Федір Савонік. Далі у списку — декілька непрацюючих, пенсіонери та медики. Теоретично проблеми з позбавленням мандатів можуть виникнути і в депутатів із Блоку Литвина, які замість розбудови власної фракції пішли у «Перспективу». Їхні місця охоче зайняли б директор Володимир-Волинської школи для дітей-сиріт, голова планово-бюджетної комісії ради попереднього скликання Валентин Вірковський та директор обласного управління лісового господарства Богдан Колісник. На «литвинівські» місця також претендують підприємець із питань агробізнесу Ірина Ітані та головлікар Ковельського МТМО Олег Самчук. Нарешті, фракція «Наша Україна», мабуть, не пропустить нагоди позбавити мандатів позафракційних рухівців Володимира Банаду і Тимофія Янко, котрі не пішли у їхню фракцію. Замість рухівців депутатський корпус «нашоукраїнців» можуть поповнити начальник управління освіти і науки облдержадміністрації Михайло Попович та помічник народного депутата України Наталія Фірко. Якщо ж хтось із цих «резервістів» від мандата з якихось причин відмовиться, депутатом стане начальник відділу інформації з питань стандартизації ДП «Волиньстандартметрологія» Таїсія Баторевич. Звісно, такі моделювання — досить умовні. Насамперед відносно Блоку Литвина, який власними силами (4 мандати) не зміг би створити фракції в обласній раді. І хоч її свого часу таки створили, обраний за списками «Нашої України» Віталій Заремба примкнув до цієї фракції як позапартійний. До того ж, за твердженням керівника «Перспективи» Андрія Турака, депутати-народники не заявляли про свій вихід із Блоку Литвина, а залишаються членами або прихильниками Народної партії.
НЕКОНСТИТУЦІЙНИЙ І НЕДЕМОКРАТИЧНИЙ? Аргументів на користь існування і»імперативного мандата» український політичний бомонд створив достатньо. Варто пригадати лишень вибори до парламенту 2002 року, які виграв блок «Наша Україна», а найчисельнішу фракцію створили на базі «ЗаЄдУ». Створили завдяки переходу до «ЗаЄдУ» депутатів із інших фракцій, причому, кажуть, ці переходи щедро оплачувалися. А дехто з парламентарів ухитрився переходити з фракції у фракцію по 5-6 разів. Аби унеможливити подібне, логічно було б запровадити «імперативний мандат» до депутатів Верховної Ради, принаймні, суспільна думка у нас до цього готова. Однак парламентарі вирішили «відігратися» на депутатах місцевих рад. Чіткої відповіді на запитання, чому «імперативний мандат» стосується тільки них, сьогодні ніхто не дає. Невже для того, щоб партійна верхівка могла знайти винних у власних прорахунках на місцях? Тим часом ряд фахівців відзначають юридичну неграмотність такого закону та його неконституційність. Юристи акцентують увагу на порушенні статті 58 Конституції України, політологи — статті 38. І ті, й інші кажуть, що якщо цей закон вступить у дію, з нас сміятиметься весь цивілізований світ… Політологи акцентують увагу ще й на тому, що такий закон за своєю суттю — недемократичний, оскільки порушує одне з основних громадянських прав людини — право вибору. — «Імперативний мандат» — це батіг у руках партійних вождів, — стверджує керівник групи «регіоналів» у обласній раді Петро Пронь. — У жодній із цивілізованих європейських країн такого немає. Схожі положення є лише у країнах із тоталітарними політичними режимами — для прикладу, на Кубі, у Китаї, Північній Кореї… Я розумію, що існують політичні домовленості. Але невже Україна обирає собі шлях до тоталітаризму? — Цей закон не стане батогом у руках політичних керівників, — вважає голова фракції БЮТ у обласній раді Віктор Олійник. — Тому що його основне завдання — захистити інтереси виборців, їх волевиявлення. З іншої сторони, цей закон захищатиме й самого депутата, що унеможливлює такі явища, як шантаж, тиск, зваблювання грошима і перетворення депутатської діяльності у спосіб заробляння грошей… — А якщо інтереси виборців зраджує не окремий депутат, а партійна верхівка? — ставить риторичне запитання керівник фракції «Перспектива» в облраді Андрій Турак. — Якщо моральні принципи не дають змоги депутату залишатися в цій політичній силі? Такий закон — пряма дорога до диктатури. Тим більше, що в ньому чітко не виписано, з яких «інших підстав» партійна верхівка може позбавити депутата його мандата… Логічно напрошується висновок: чому ж тоді цей закон підписав Президент? Зі слів самого Віктора Ющенка, «виходячи з того, що 362 депутати висловилися на підтримку такого бачення політичної волі депутата місцевого рівня». Хоча одразу зауважив, що вважає цей закон не демократичним. Постає інше питання: чи моральні якості наших політиків відповідають такому рівню, щоб нести повну відповідальність за тих, кого вони беруть у свої партсписки? Це однаковою мірою стосується тих, хто ці списки формує, і тих, хто до них правдами-неправдами потрапляє. А, може, перегляду потребує саме підгрунтя, на яке спираються ініціатори закону про «імперативний мандат», тобто пропорційна система виборів? З огляду на сказане закономірними видаються результати телефонного інтерактивного опитування, яке проводила під час передачі «Хочу правди» з цієї проблеми телекомпанія «Аверс». Лише близько 56 відсотків опитаних вважають, що депутати не повинні відходити від своїх фракцій, інші не заперечують проти цього. Вочевидь, чимало наших земляків уже навчилися відрізняти популізм наших політиків від їх істинних намірів.
