В опублікованій 25 січня статті «Райком компартії на хуторі» наша газета розповідала про Локачинську районну організацію КПУ, райком якої, не маючи підтримки в райцентрі, опинився у віддаленому селі Кути...
В опублікованій 25 січня статті «Райком компартії на хуторі» наша газета розповідала про Локачинську районну організацію КПУ, райком якої, не маючи підтримки в райцентрі, опинився у віддаленому селі Кути. А недавно звістка про цю парторганізацію пролунала, ставши своєрідною сенсацією, на Всеукраїнському форумі депутатів місцевих рад, який провів у Києві Блок Юлії Тимошенко. Оприлюднив її з трибуни форуму керівник волинських бютівців Віктор Олійник, повідомивши, що локачинські компартійці вирішили ліквідувати свою організацію та перейти в «Батьківщину»
Петро БОЯРЧУК
Про це офіційно засвідчують документи, що їх приніс у Локачинське районне управління юстиції недавній колгоспний тракторист, а тепер вже й колишній перший секретар Локачинського компартрайкому мешканець Кутів Михайло Литвин. Що ж спонукало Литвина та його колег на такий рішучий крок? Як засвідчили мені кілька досить поінформованих в цьому питанні осіб, усе почалося з партійних курсів, на яких побував Литвин у Києві. Щось він, мовляв, не те, що слід було, запитав у когось із компартійних очільників республіканського рівня, чи з істинно компартійною відвертістю на щось комусь із вищих функціонерів по-пролетарськи просто зауважив. Але, вочевидь, не подумав, що у правлячих верхах новітні товариші-комуністи для пролетарів товаришами не є. Тому й видалося комусь із компартійних зверхників, що у ставленні до них Литвин повівся не так, як треба. Без благоговійної, мабуть, поштивості. Реакція у відповідь не забарилась. Начебто київські компартійні верхи спустили у волинські низи вказівку: Литвина переобрати. У цьому зв’язку і побував у Локачинському районі секретар обласного комітету КПУ Валерій Кондратенко. Однак те, що не сподобалося у Литвиновій поведінці його компартійним зверхникам, знайшло мало не стовідсоткове розуміння і підтримку локачинських компартійних низів. Тоді начебто й визріло десь рішення: провести в парторганізації району сувору чистку рядів. Очолити цей процес, як і «очищену» райпарторганізацію, обком КПУ доручив мешканцеві села Привітне, незмінному з есесерівських часів тутешньому сільському голові Анатолієві Будницькому, котрий на минулих виборах теж балотувався на сільського голову, але зазнав поразки. Виникла ситуація, що її в самому Привітному прокоментували фразою: «Народ не обрав, то партія підібрала». Переклавши на Будницького обов’язки першого секретаря, обкомівці чомусь не передали йому головний атрибут владних його повноважень – круглу печатку Локачинського райкому партії, котра залишалася у Литвина. Цією печаткою і cкріплено явно нещасливий для декого «Протокол № 13» із зборів локачинських компартійців, на яких 28 членів КПУ із 32, котрі числились тут на обліку, «вирішили ліквідувати Локачинську районну організацію Комуністичної партії України та її первинні (осередки) організації (кількістю – 5)». Нею ж скріплено і поіменний перелік та особисті підписи тепер вже колишніх комуністів, які, проголосувавши за ліквідацію райпарторганізації, водночас проголосували за «перехід в партію «Батьківщина». А спонука до цього, на яку вказано у протоколі, одна: «Немає своїх коштів на патріотизм, а грошей на внески для розкішного життя депутатів КПУ». У розмові зі мною прокоментувати цю фразу Анатолій Будницький, наразі — формальний перший секретар формально існуючої партійної організації, що перетворилася в осередок із кількох чоловік, не зміг. Чи не схотів. Тим часом голова Локачинської районної організації ВО «Батьківщина» Анатолій Жулинський зазначив: це добре, що до них ідуть люди, це тільки засвідчує зростання популярності Блоку Юлії Тимошенко. І додав: останнім часом у районі до «Батьківщини» прийшло також одинадцять недавніх членів Соціалістичної партії України. Вони змінили політичну орієнтацію після минулорічного вчинку Олександра Мороза, що його, а надто в рядах бютівців, досі називають зрадою. Тим часом значна кількість українського електорату, що би хто йому не говорив, сьогодні задається питанням: а чи не схожі чимось мотиви теперішнього вчинку Юлії Тимошенко, завдяки якій прийнято Закон «Про Кабінет Міністрів», передано майже всю повноту влади Віктору Януковичу і зроблено, на думку багатьох політиків, реальний крок від демократії до диктатури?
