... А ЯК ЛЮДЕЙ ВІН СЛУХАТИ УМІВ!
... А як людей він слухати умів! Ніколи тих моментів не забуду, Коли розпізнавав гидку облуду, Що гнулась од улесливості слів...
Петро МАХ
... А ЯК ЛЮДЕЙ ВІН СЛУХАТИ УМІВ!
... А як людей він слухати умів!
Ніколи тих моментів не забуду,
Коли розпізнавав гидку облуду,
Що гнулась од улесливості слів.
Категоричним до брехливців був,
Хоч десь здригались
в похвалах трибуни
І чесних натривожували луни
Від жертв невинних у страшну добу.
І справді важко Нестору було.
Йому на очі одягали шори,
А серце рвалось у гінкі простори,
Де мрійника чекало інше тло...
Ватагу друзів вабила ріка,
У верболозах юшкою манила.
Де тільки бралась одержима сила
Націленого в пісню Бурчака?!
«А знаєш, Петре, «Явір» запросив,
Хай пролетять
над зеленкрилим краєм
Ці незрівнянні рідні голоси...
Повір, квартету кращого немає!..»
Не зрадили. І до сумних октав
Біля труни в скорботні ті хвилини
Все той же «Явір» свій вінок поклав,
Немов молитву щиру України.
... А ЯК ЛЮДЕЙ ВІН СЛУХАТИ УМІВ!
... А як людей він слухати умів!
Ніколи тих моментів не забуду,
Коли розпізнавав гидку облуду,
Що гнулась од улесливості слів.
Категоричним до брехливців був,
Хоч десь здригались
в похвалах трибуни
І чесних натривожували луни
Від жертв невинних у страшну добу.
І справді важко Нестору було.
Йому на очі одягали шори,
А серце рвалось у гінкі простори,
Де мрійника чекало інше тло...
Ватагу друзів вабила ріка,
У верболозах юшкою манила.
Де тільки бралась одержима сила
Націленого в пісню Бурчака?!
«А знаєш, Петре, «Явір» запросив,
Хай пролетять
над зеленкрилим краєм
Ці незрівнянні рідні голоси...
Повір, квартету кращого немає!..»
Не зрадили. І до сумних октав
Біля труни в скорботні ті хвилини
Все той же «Явір» свій вінок поклав,
Немов молитву щиру України.