Про Олександра Богачука, поета Божою милістю, певно, не треба багато розповідати. Про нього, його талант свідчать написані ним поетичні книги, пісні, які знають і співають не лише в Україні, а й далеко за її межами. Ще за життя його пісні співали у Японії, навіть не здогадуючись, що саме волинський поет написав слова до цих пісень та ще й сам наспівав мелодію...
Про Олександра Богачука, поета Божою милістю, певно, не треба багато розповідати. Про нього, його талант свідчать написані ним поетичні книги, пісні, які знають і співають не лише в Україні, а й далеко за її межами. Ще за життя його пісні співали у Японії, навіть не здогадуючись, що саме волинський поет написав слова до цих пісень та ще й сам наспівав мелодію. Бог щедро обдарував ковальського сина і внука сільського скрипаля. Безсмертні слова Олександра Богачука, викарбувані на плитах Кортеліського меморіалу. Він так написав про Кортеліси, трагедію цього села, що у тій поезії жила, пульсувала думка, той біль і трагедія , які випали на долю поліщуків. Олександр Богачук любив життя, любив мирні росяні світанки і тумани на луках, про які писав тонко і щемно. Тож не випадково гонорар за книгу “Стогін землі”, яку оформляв член Національної Спілки художників Леонід Хведчук, вони передали у Фонд миру. Так сталося, що на рідній Волині, у Луцьку, чомусь не знайшлося для нього місця, і Олександра Богачука запросили до Рівного, де він очолив Спілку письменників. Але ніколи не поривав з Волинню і при зустрічах від нього можна було почути: “Я неодмінно повернуся у рідні краї”. Адже поетове серце було тут, на Волині, де він народився у селі Сокіл Рожищенського району, де босими ногами ступив на батьківську землю і сходив її сам, з своїми однолітками, на долю яких випало немало злигоднів і найстрашніше — війна. Олександр Богачук дев’ять років тому відійшов у вічність. У Луцьку на кладовищі його могила. А пам’ять – у серцях рідних, близьких, друзів, тисяч людей, які знають, люблять, шанують Богачукову поезію. І, певно, найбільше ця пам’ять живе у його рідному селі, у серцях односельчан. Саме вони разом з сільським головою Валентиною Саковець, до речі, яка тільки перший строк працює на цій посаді, виступили ініціаторами спорудження і відкриття пам’ятника Олександру Богачуку у Соколі. Треба сказати, що ця ініціатива знайшла підтримку в обласній і районній держадміністраціях, обласній і районній радах, серед спонсорів, місцевих жителів. І в нинішній рік, рік 70-річчя Олександра Богачука, першим значимим заходом у відзначенні ювілею поета – урочисте відкриття пам’ятника поетові на його батьківщині — рідному селі Сокіл. На урочистість прибули представники обласної і районної влади, працівники культури, педагоги, звичайно ж, сотні жителів села. А ще з Рівного приїхав автобус, який привіз письменників, друзів, шанувальників творчості Олександра Богачука. Представники влади, родини поета знімають покривало і перед присутніми на постаменті – погруддя Олександра Богачука з нині вже далеких його молодих літ. Поет у вишиваній сорочці, яку носив ще з студентських років. Про непересічний талант Олександра Богачука, його безсмертну поезію, яка закликала до єднання, миру, яка служила справі будівництва незалежної України, його світлу, напоєну красою рідної землі поезію говорив заступник голови облдержадміністрації Степан Родич. Він зазначив, що поезія Олександра Богачука — це гімн Волині, гімн Україні. Голова Рожищенської райдержадміністрації Володимир Войтович з гордістю говорив про те, що Сокіл дав світові такого великого поета, як Олександр Богачук. На урочистості були народні депутати України Станіслав Пхиденко, Микола Кухарчук. Тепле слово про Олександра Богачука, його безсмертну творчість, що зачіпає душі людські, говорив Станіслав Пхиденко. Про те, що Олександр Богачук був не лише талановитим поетом, а й щирим українцем, говорив його колега по перу, голова Волинської організації Національної Спілки письменників України Василь Гей. Він зазначив, що слово Олександра Богачука освячене іскрою його таланту, він жив і творив в ім’я рідної України. Василь Гей разом з поетом Іваном Чернецьким зібрали бібліотечку, у якій є і Богачукове поетичне слово, і передали її бібліотеці місцевої школи. Приємно, що на Рівненщині до ювілею Олександра Богачука будуть перевидані його твори. Про це говорив начальник Рівненського управління преси та інформації Валерій Черепуха. До речі, у Волинській друкарні теж готується до виходу у світ вибране Олександра Богачука “А час не жде”, підготовлене його дружиною Неонілою Богачук. Щирим і теплим був виступ заступника голови Рівненської письменницької організації Віктора Мазаного. На урочистості з нагоди відкриття пам’ятника Олександру Богачуку схвильовано, тепло і щиро говорили про поета автор спорудженого пам’ятника Ірина Дацюк, дружина Неоніла Богачук, вчителька місцевої школи Раїса Вашкевич, його сестра Маргарита Богачук. А внучка поета Ольга Богачук прочитала вірш-посвяту своєму знаменитому дідові і передала місцевій школі вишиту сорочку, яку носив Олександр Богачук. До підніжжя пам’ятника корзину живих квітів від облдержадміністрації та обласної ради поставили заступник голови облдержадміністрації Степан Родич та керівник секретаріату обласної ради Володимир Навроцький. Квіти також поклали представники районної, місцевої влади, працівники культури, учні місцевої школи, жителі села. По завершенні урочистості у місцевому закладі культури відбулось літературно-мистецьке дійство, присвячене пам’яті Олександра Богачука, яке підготували педагоги, учні, працівники культури. Анастасія ФІЛАТЕНКО.
