«Вважаю, що справжні патріоти сьогодні повинні бути на передовій або записатися в загони самооборони».
Стрілець Сергій: «Старший син – головний медик батальйону, молодший – розвідник. Та й онук уже на зброї розуміється!»
Коли розпочався Майдан, Сергій працював у Росії. Каже, як тільки побачив новини, одразу зрозумів: «пахне війною». Першим же рейсом примчав додому. Інших варіантів у нього не було: не так виховали, до того ж удома – двоє синів
З весни 2014-го стрілець Сергій завжди на передовій, лиш обстановку іноді змінює. Наразі служить в одній частині із синами і щоденно тішиться, наскільки все ж таки правильні цінності зумів їм прищепити.
– Починав із мобілізації. На той час для мене взагалі не було різниці, в якому підрозділі захищати Україну. Головне, аби не відсиджуватись у тилу, а бути саме там, де гаряче. Перше бойове хрещення – визволення Слов’янська. Що сказати – отримав те, що хотів. Непросто було. Пізніше – ротації в Авдіївці, Верхньоторецькому, Горіховому, і кожна зі своїми «сюрпризами».
Одразу після завершення мобілізації підписав контракт, перебував в одній з окремих мотопіхотних бригад. Там прослужив до 2019-го. Перевестись вирішив, аби бути разом із синами, адже з 2014-го родини практично не бачив. Якщо про службу старшого сина Сергій знав, то молодший пішов воювати ще в 17 років. Батько ж був переконаний, що малий продовжує навчання.
Дружина не надто в захваті від такого стану справ. Але, наскільки могла, звикла. До того ж тепер я разом із синами. І спокійніше від того.
– Я був на передовій, виїхав у місто з побратимами і раптом наштовхнувся на сина. Можна було навіть не запитувати, що він тут у свої 17 років робить. Надто вже дорослим став у нього погляд. Але ж що хотів? Сам намагався виховати синів достойними чоловіками! Звісно ж, обійшовся без ганебних спроб випхати його назад додому. Навпаки, гордо потиснув руку!
Сергій каже, що в частині мало залишилось «старожилів», які воюють із 2014-го. Багато прийшло молодих і недосвідчених. Тож він радо ділиться з ними досвідом, усе підказує та підтримує в будь-яких ситуаціях.
– Старший син – головний медик батальйону, молодший – у розвідці. Дружина не надто в захваті від такого стану справ. Але, наскільки могла, звикла. До того ж тепер я разом із синами. І спокійніше від того. Скажу по правді, розуміють нас не всі. До прикладу, мій рідний брат проживає в Москві, намагався кілька разів виказувати свої «аргументи» після промивання мізків телебаченням на штиб «наш дід воював!» тощо… Добре їх там прозомбували…
І Сергій, і його сини налаштовані рішуче – без перемоги додому не повертатись!
А тим часом вдома підростає маленький онук. Нещодавно здивував Сергія своїм проханням: «Діду, ти мені танк привезеш? Тільки справжній!». Бойовий дідусь віджартовується: «Змалечку нове покоління готуємо, вже на зброї розуміється…»
Анастасія ОЛЕХНОВИЧ, кореспондент АрміяInform.
Читайте також у нас: «Диверсант у Луцьку, який ставив мітку на стіні, сказав, що замальовував... лайливий вислів про Зеленського».
