«Нехай Росія звалить зі сцени і посидить збоку на ослінчику» – директор Українського інституту

Володимир Шейко, директор урядової установи Український інститут,  закликав заперечувати (канселити) Росію всюди: «Українська влада, громадянське суспільство, інформаційні війська, культурні дієвці, сотні мільйонів іноземців зараз роблять одну надважливу справу - дегуманізують Росію, висміюють її жалюгідність, показують її ницість, безмежну жорстокість і нікчемність, аби вибороти для України ще трохи часу, ще санкцій, ще зброї, ще гуманітарних коридорів, дотиснути тих, хто зволікає з рішеннями». 

Український інститут – державна установа, яка представляє українську культуру та формує позитивний імідж України в світі, використовуючи можливості культурної дипломатії. Інституція була створена у 2017 році.

…Трохи думок до важливої розмови про те, чи доцільно канселити всю Росію і відмовлятись від культурного діалогу з опозиціонерами або людьми, які на всі сто не підтримують війну. Мовляв, така позиція надто категорична і призведе до ще більшої маргіналізації України.

Гірка правда в тому, що українські меседжі і так маргінальні. Навіть у час найвищої уваги світу до України за всю нашу історію (час, який, на жаль, не триватиме довго) далеко не всі готові слухати нас осібно, ставити нас самих у центр уваги. Нашим іноземним колегам потрібні «підсилювачі смаку». А це значить, що в їхніх очах ми все ще позбавлені суб'єктності, наш голос недостатньо переконливий і цікавий, нас обов'язково потрібно підперти паличками, обрамити й доповнити іншими, «соліднішими» голосами - хароших рускіх, опозиційних білорусів, вихідців з «пострадянського простору», західних інтелектуалів, які жити не можуть без руской культури і більше турбуються про збереження свого ідеалу гуманістичної і хорошої Росії (давно вичерпаного і мертвого), аніж тисяч українських життів.

Давати мікрофон будь-яким росіянам в ці дні і тижні означає нормалізувати їхній голос, нормалізувати діалог з колективним вбивцею. Можливо, колись для цього і настане час, але зараз занадто рано. 

Давати мікрофон будь-яким росіянам в ці дні і тижні означає нормалізувати їхній голос, нормалізувати діалог з колективним вбивцею. Можливо, колись для цього і настане час, але зараз занадто рано. Українська влада, громадянське суспільство, інформаційні війська, культурні дієвці, сотні мільйонів іноземців зараз роблять одну надважливу справу - дегуманізують Росію, висміюють її жалюгідність, показують її ницість, безмежну жорстокість і нікчемність, аби вибороти для України ще трохи часу, ще санкцій, ще зброї, ще гуманітарних коридорів, дотиснути тих, хто зволікає з рішеннями. Це одностайність, яка продиктована вимогами часу. Цю одностайність зараз не можна розмивати «діалогом з рускімі». Інакше ця шизофренія стане очевидною: навіщо світові ізолювати Росію і зазнавати економічних втрат, якщо сама Україна не проти «пагаваріть»? Може, не все так однозначно?

 Які правила для себе вигриземо зараз, такими вони й залишаться на дуже довгий час. Нехай Росія звалить зі сцени і посидить збоку на ослінчику, аби нарешті дати голос тим, хто на нього насправді заслуговує

Тому поки нас ще чують, поки від нас не втомились, поки увага світу не перемкнулась на якусь нову трагедію, нам треба канселити Росію і тим самим відстоювати свою суб'єктність на роки наперед. Наполягати: ніяких рускіх у співрозмовниках (хороші вони чи погані); нічого про Україну без України; ніякого розмивання спільної відповідальності росіян за війну; ніякого дискурсу про «три слов’янські нації»; постійна мантра про деколонізацію і позбавлення Росії привілеїв, якими вона користувалась століттями, причому за рахунок своїх колонізованих сусідів. Байдуже, якщо нас вважатимуть міськими божевільними. На війні як на війні. Які правила для себе вигриземо зараз, такими вони й залишаться на дуже довгий час. Нехай Росія звалить зі сцени і посидить збоку на ослінчику, аби нарешті дати голос тим, хто на нього насправді заслуговує.

Читайте також:«Сволота довоєнна»: що з Мураєвим та ОПЗЖ? (Відео)