Герой Костянтин Мрочко з Волині навічно вписаний в золоту книгу Пам’яті

Указом Президента України Володимира Зеленського присвоєно звання Герой України (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота зірка» військовослужбовцю з селища Благодатне Нововолинської ТГ Костянтину Васильовичу Мрочку.

38-річний солдат загинув у селі Макарів Київської області під час боротьби з російськими окупантами. Служив у 14-й окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого.

38-річний солдат загинув у селі Макарів Київської області під час боротьби з російськими окупантами. Служив у 14-й окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого.

Костянтин потрапив у першу хвилю мобілізації ще в 2014 році. Він був танкістом-навідником в першому батальйоні 51-ї бригади, вони стояли на блокпостах Донецької області. Після розформування 51-ї бригади залишився служити в новоствореній 14-й.

Костянтин Мрочко став відомим завдяки тому, що воював під Дебальцевим у знаменитому танковому екіпажі уродженця Старовижівщини Миколи Тишика... Про нього в липні 2015 році писала газета «Волинь». Тоді багато ЗМІ повідомляли, як Микола кілька місяців тому зумів підбити три російські танки, а один навіть притягти в розташування наших військ. А згодом разом із Костею та лучанином Романом Ляшком вони практично «під носом» у сепаратистів «прорубали» дорогу через мінне поле, вивівши таким чином з-під обстрілу чимало наших вояків

Тоді, майже сім років тому, під час зустрічі в редакції Костя був небагатослівний. Однак не стримував емоцій, розповідаючи якраз про цей небезпечний випадок. Каже, добре знали, що йшли на ризик. Але інакше не могли, адже всі хлопці надіялися на них: тільки під захистом броні вони могли вийти з-під обстрілу…

Строкову службу Костянтин проходив у 2003 році в танкових військах у Володимир-Волинській механізованій бригаді. Не думав, що більш як через 10 років доведеться знову взяти до рук зброю. І аж ніяк не сподівався, що ще через деякий час доведеться відбивати всю Україну від оскаженілих ворогів – «сусідів».

Костянтин Мрочко героїчно пройшов бої під Іловайськом у складі 51-ї бригади. Під час другого відрядження у зону бойових дій чергував на блокпостах біля Донецька, Мар’їнки. Коли потрапив утретє в «гарячу точку» — пристрілював військову зброю, «дотягував» танки на Чугуївському полігоні Харківщини у складі 14-ї бригади. Пізніше почалися бойові завдання, пов’язані з контрнаступами, утриманням позицій, відбиттям нападів, прикриттям відходу тощо.

Пригадую, як хвиля радості накочувалася на Костянтина, коли згадував своїх однополчан, їхню зустріч в селі Седлище Старовижівського району, на малій батьківщині Миколи Тишика. Він з іще двома своїми однополчанами — Романом Ляшком та Юрієм Цепухом долучилися до спільної молитви, яка щороку виголошується священиками біля тамтешнього святого джерела. Він тоді з великою повагою відгукувався про своїх командирів — комбата, його заступників, котрі власним прикладом демонстрували, як слід діяти в тих чи інших непростих умовах.

Під час відвертої розмови Костянтин, розповідаючи про тамтешню обстановку, говорив, що людей на Донбасі можна умовно чітко розділити на дві групи: хто за Україну, а хто — проти. Виявилося, що це справді так.

Не довго наш земляк втішався мирним життям. Коли росія віроломно напала на Україну, він повернувся з Ізраїлю, де перебував на заробітках, і пішов у рідний підрозділ танкістом захищати рідну землю.

Волонтер Валерій Курстак з великою теплотою відгукується про свого земляка. Зазначив, що він вважав його своїм фронтовим похресником, відзначав його благородство і відповідальність.

Йому не судилося дожити до Дня Перемоги, який неодмінно настане. Однак Герой на ім’я Костянтин Мрочко навічно вписаний в золоту книгу Пам’яті. Герої не вмирають!

Алла Лісова

Читайте також:ПЦУ: Вбивати російських окупантів не гріх