Кава збігла. Стоїть на столі
Препорожня стара філіжанка.
Не соромся. Зізнайся мені:..
Кава збігла. Стоїть на столі Препорожня стара філіжанка. Не соромся. Зізнайся мені:.. Я — кохана чи, може, коханка? Ти до дна випиваєш мене, Чи лиш зрідка вгамовуєш спрагу? Це щось щире, живе, неземне, Чи не варте твоєї уваги? Хочу правду — вона не болить... Я одна в твоїм серці присутня? Чи, можливо, я тільки на мить, А попереду будуть наступні... Ти зі мною відвертий завжди, Чи нерідко буваєш лукавий? Ні, стривай. Зачекай... Не кажи! Краще випий незбіглої кави. Оксана САМУЛЯК. м. Луцьк
