Луцькі волонтери розповіли про свої вишиванки (Фото)

У волонтерському штабі «Ангар» у Луцьку в день вишиванки, 19 травня, усі волонтери прийшли у вишитих сорочках та сукнях.

Як розповіла Суспільному волонтерка Ольга Валянік, свою вишиту сукню жінка замовила у луцької майстрині в кольорах, які обрала сама.

«Мені дуже підійшов такий колір сукні і вишивка чорна, бо я дуже хотіла саме чорну вишивку і ось вона мені зробила на замовлення таке, як я хотіла», – зазначила Ольга. – Війна – час підкреслити свою національну ідентичність, – зазначила Ольга. 

 У вишиванці до «Ангару» прийшла і волонтерка штабу Юлія Яцун, яка видавала допомогу харків’янам. Про свою сорочку каже – одежині півтора сотні років, тож носить її з обережністю.

«Вишита сорочка – це оберіг кожного українця. І коли ти в ній – це ніби як в броні. Вона додає сили, тому можна вернути гори і було б круто, якби на якомусь одязі військовому була теж символіка вишивки», – говорить Юлія Яцун.

Волонтерка Руслана Порицька про свій вишитий одяг каже: автентичну сорочку вишивала її бабуся в селі Черече Камінь-Каширського району сто років тому.

«Це типовий для волинського Полісся орнамент і вона, звісно, для мене дорога. Сьогодні тим паче хочеться одягати, коли війна. Тому що це в тому числі те, з чим борються загарбники – наш генетичний код», – розповіла волонтерка штабу.

 Волонтер Павло Порицький прийшов в «Ангар» у сорочці, виготовленій в техніці занизування. Каже: вишиванку подарувала дружина на 25-річчя, тож нині вдягає її лише в особливі дні.

 «Символ, наш оберіг, те, що нас ідентифікує, нас відрізняє і коли ж як не сьогодні треба, щоб це було і виглядало. Не дивлячись на те, що день зовсім не веселий, війна сьогодні в країні, але це те, що єднає усіх нас», – зазначив лучанин.

Щодня у цьому волонтерському центрі намагаються виконати 20 замовлень від українських військових: шукають і передають на фронт машини, квадрокоптери, прилади нічного бачення, медикаменти, одяг та харчі.

Власний бренд одягу має волонтер «Ангару» Роман Невестенко-Домбровський, який до війни шив вишиванки. Нині, говорить, планує відновити роботу. З його слів, у його сукнях цьогоріч братиме участь у Каннському кінофестивалі українська режисерка Жанна Озірна.

 «Мені треба було терміново їх пошити, відправити в Варшаву, бо вона виїхала в Варшаву зі Львова. Коли почалися обстріли і треба було встигнути до того, як вони поїдуть в Канни», каже лучанин.

Щодня у волонтерському центрі намагаються виконати 20 замовлень від українських військових: шукають і передають на фронт машини, квадрокоптери, прилади нічного бачення, медикаменти, одяг та харчі.

Читайте також:  Близнючки з Сіверського Донця, тікаючи від війни на Волинь, захопили з собою вишиванки