Історія 15-річного Андрія Покраси облетіла весь світ, після того як про нього написали британські газети. З початку війни він разом із батьком взявся допомагати нищити російських окупантів. Його кілька вильотів на дроні біля рідного села допомогли зупинити росіян, які намагалися прорватися у столицю, пише Обозреватель.

Родина Покрасів мешкає у селі Колонщина Макарівського району на Київщині. Війна застала їх вдома. За кілька днів стало зрозуміло, що росіяни рвуться у столицю через сусідні села та райцентр Макарів. «Росіяни спробували обійти Макарів по окружній дорозі. Там їх зустріли наші війська. Колона окупантів розділилась і вийшла на Житомирську трасу, інша застрягла у лісах біля міста», – розповів Станіслав, батько Андрія.

Колонщина – невелике село за 3 км від автодороги Київ – Чоп. Село розташоване на пагорбах, звідси добре видно все навкруги. Тут мешкає майже тисяча людей.

З початку війни місцева тероборона почала шукати людей, які вміють керувати дронами. Станіслав запропонував допомогу сина. Андрій Покраса зізнається, що його спершу не хотіли залучати до роботи. Але батько запевнив військових, що кращого пілота за його сина вони тут не знайдуть. «28 лютого росіяни вже були у сусідніх селах. Тому тероборона погодилась. Протягом наступних двох тижнів майже кожен ранок ми виходили з дроном у поле. Сідали в авто та їхали на галявину за селом. А бувало, і пішки. Дуже допомогло те, що авто електричне і генератор був. Тому ми не мали проблем із виїздами», – додав Станіслав. Ми їдемо дорогою між полями до галявини, звідки Андрій та його батько здійснювали вильоти. Це місце на горбку між кількома посадками. «Орієнтування – дві груші. Звідси добре видно і Житомирську трасу, і навіть окружну Макарова. Тут і були перші вильоти, – поки минаємо ями, розповідає Станіслав. – Ми дотримувались всіх правил безпеки». Андрій навчається в дев'ятому класі. Дронами захопився через роботу батька – вона пов'язана з агробізнесом та безпілотними літальними апаратами. «Я їздив у табір у Карпати. Там зрозумів, що мені цікаво знімати красу навколо. Тому і захопився цим, – каже хлопець. – На перший апарат заробив гроші сам. Це мінідрон, не іграшковий, але і не професійний. Літав, так і навчився». Спершу у розвідку Андрій запускав свій апарат. А коли йому вдалось розгледіти ворожу колону і довести свою ефективність, йому військове командування передало кращий апарат. За допомогою нього і вдалось здійснити понад 20 вильотів. «Ми тримали прямий зв’язок із командуванням у Макарові, яке передавало зібрані координати артилеристам. Чули навіть пуски і бачили результати нашої роботи. Нам вдалось зловити колону росіян на Житомирській трасі, коли вони у ліску біля дороги ховались. Це була одна з найбільших колон. Нам вдалося її знайти, бо одна з вантажівок надовго ввімкнула світло», – розповів Станіслав Покраса. Андрій каже, що було страшно, коли він помітив російську колону. Але окупантів вдалося зупинити біля села Березівка – приблизно за 40 км від Києва. Вони ще кілька разів виходили на польоти. 6 березня військові евакуювали сім'ю із Колонщини – тоді росіянам вдалось ненадовго окупувати сусідні села. «Ми виїхали дорогами між полями, далі нас забрали військові. Андрій ще кілька разів допомагав військовим своїми польотами, – розповів Станіслав. – У Колонщину ми повернулись одразу після звільнення. Наводимо зараз тут лад». Нині сім'я Покрасів повернулась у село. Вони вирішили і надалі допомагати армії. Разом із фондом Сергія Притули хочуть провести спільний аукціон. Лотом стане персональний урок польотів від Андрія. Зібрані кошти підуть на потреби Збройних сил.