Польський пенсіонер прихистив майже 20 українців, в тому числі і з Волині

Поляк самотужки прихистив кілька десятків українських біженців і разом із дітьми і друзями по всьому світу збирає гуманітарну допомогу і відправляє до України, йдеться в ТСН.

Він називає себе звичайним польським пенсіонером, який не байдужий до людської біди. 26 лютого пан Войцех приїхав до польсько український кордон, щоб забрати до себе втікачів від війни.

«Мій батько народився в Боярці, я їздив туди, і у Києві був, у Львові теж. Знаю і люблю Україну. Маю там багато друзів. Коли вибухнула війна, я не міг просто закрити очі і вдавати, що мене це не стосується. Ми поляки теж пам’ятаємо як російський чобіт топтав нашу землю», - каже чоловік.

Так у його домі з’явилася Ірина з двома донечками і її вагітна сестра Тетяна. Жінки жили на Волині за кілька десять метрів від білоруського кордону. Їхні чоловіки наполягли на евакуації.

«Що змогла те зібрала у валізку, от вже мурашки йдуть по шкірі і поїхали. Пішки перейшли кордон,  не знали, куди потрапимо, до яких людей, де будемо жити, але все склалося добре. Ми попали до хороших людей, яку допомагають усім і якісь документи оформити і матеріально. Думала, що їдемо на тиждень-два, не можу повірити що вже 4 місяць, але в першу чергу про дітей думаєш, щоб вони були в безпеці», - каже Ірина.  

Ми звикли, що вдома багато людей. У нас четверо дітей і четверо онуків. Вони живуть окремо, а ці жінки з дітьми - це вже як родина.

Тиждень тому сестра Ірини народила хлопчика. До поголовного жінку везла господиня дому. «Та мені жодного клопоту, я рада, що вони тут, вже звикла до них і я вже не уявляю, що вони виїдуть. Ми звикли, що вдома багато людей. У нас четверо дітей і четверо онуків. Вони живуть окремо, а ці жінки з дітьми - це вже як родина. Для мене це страшно, що в ХХІ столітті щось таке сталося і то очевидно, що треба допомагати», - переконана Катажина Окоінська.

На її шафі малюнки онуків, а тепер ще й доньки Ірини - десятирічної Мар’яни.

А це вже інший дім Войцеха, тут мав бути міні-готель, але став безкоштовним прихистком для ще півтора десятка українських біженців. Серед них Іван Скиба з Бучі. Чоловікові дивом вдалося вижити. Його та ще вісьмох чоловіків з блокпоста рашисти вели на страту. Убили всіх крім Івана. Окупант схибив, прострелив бік, Іван вдав, що мертвий  і це його врятувало. З середини березня Іван разом з родиною гостює у Войцеха. «Тут добре ставлення, добре дуже. Надав житло, нема ніяких проблем, ні з чим - продукти харчування привозить, дітям молоко, м’ясо, що необхідно і напої, там трохи праці, бо я щось можу робити. Він не тільки нас прихистив, він ще й для України робить», - каже Іван.

Войцех збирає гроші серед рідних і друзів, в Польщі, Італії та Англії. Уже відправив в Україну три вантажівки допомоги. «Почали з трьох сотень матраців, яких потребували люди, що втекли від війни і опинилися в Ужгороді. Далі моя донька в Англії організувала їжу, засоби гігієни. З Гонконгу привезли бронежелети, але без плит. Було не просто довелося написати, що це фітнес безрукавки, а плити замовили в Англії, замовлення звучало, як метал для даху», - сміється Войцех.

На цьому польський пенсіонер не збирається зупинятися і зараз працює над створенням міжнародної фундації «Допомога України». «Я сподіваюся, що захід опам’ятається і озброїть Україну так, щоб вона змогла дати впевнену відсіч, бо жаги до перемоги вам достатньою, ви боретеся за свою батьківщину, а вони хіба, щоб вкрасти пральну машину, або електрочайник», - переконаний волонтер.

Тим часом гості польського пенсіонера вірять, що скоро вони подякують за гостинність і поїдуть додому. «Віра в перемогу України, інакше ніяк, інакше бути не може. Надіємося, чекаємо, віримо в наших військових, віримо в допомогу всього світу», - каже Ірина.