За кілька хвилин до смерті хлопці занесли односельчанам олію — а потім стали ангелами…
Рашисти розстріляли 17-річних братів-близнюків та їхнього товариша
Одна мати втратила сина, друга — одразу двох…
Про трагедію, що сколихнула у березні село Мохнатин на Чернігівщині, стало відомо лише зараз, а фотографії двох мертвих братів у весільних костюмах до сліз вразили мільйони людей. Рашистська орда просто ні за що розстріляла ні в чому не винних студентів — 17-річних братів-близнюків Євгена та Богдана Самодіїв та їхнього друга — 18-літнього Валентина Якимчука (усі на фото).
Село Мохнатин окупанти не займали, лише проїжджали вулицями на танках. Саме в цей час хлопці і йшли дорогою. Побачивши росіян, підняли руки, нікого не чіпали. Проте у відповідь вороги їх розстріляли з надважкої зброї — кулеметів та гармат — впритул, з такої знищують танки противника.
Видання «Факти і коментарі» поспілкувалося з матір’ю жертв — Оксаною Самодій, яка розповіла про найстрашніший день свого життя…
– Відкриті, світлі, добрі, наче ті сонечка, — такими були мої діти. Разом прийшли у цей світ, так само і покинули його. Бодя старший за Женю на одну хвилину. Разом хворіли, грались, бешкетували і ділились усіма секретами зі старшою сестрою Тетяною, — розповідає Оксана Самодій. — Богдан та Євген закінчували вже третій курс у Чернігівському професійному ліцеї № 5, мали б отримати три спеціальності — гіпсокартонники, електрики та високовольтники. Хлопці так добре проявили себе на практиці, що їх забрали у бригаду, де вони працювали під наглядом старших спеціалістів, перші свої кошти заробляли і так цим гордились!
А як у селі любили моїх дітей. Я працюю в магазині, то вони часто до мене заходили і щось розповідали. Вони ніколи не приходили та не йшли назад, не поцілувавши мене та не обійнявши. Й гордість така була, коли односельчани казали, які в мене виховані діти. А я за їхнє «мамуля» тепер готова віддати весь світ та життя.
– 14 березня Богдан та Євген попросили олії, аби віднести односельчанам, бо у них закінчилась, — продовжує мама близнюків. — Я налила у банку, адже хотілось допомогти. Разом із ними пішов і їхній друг Валентин. Дідусь ще сказав, що не варто ризикувати, але хлопці пообіцяли швидко повернутися. Але додому таки не пішли, а рушили до свого четвертого друга. Від повороту потрібно було подолати ще триста метрів. А оскільки він дуже крутий, вони просто не почули звуків військової техніки росіян, яка рухалась досить швидко. Ховатися було пізно. Валентин уже практично вийшов на дорогу й став її перебігати, бо злякався. Мої сини залишились на узбіччі, підняли руки, показавши, що беззбройні і мирні. Втім, рашисти не пожаліли дітей. Вони розстріляли їх із потужної 30-міліметрової автоматичної гармати та з кулемета. Валентину знесло пів голови, відірвало ногу та руку. Водій БТРу виліз та з автоматної черги поцілив у моїх синів. Усе село чуло вистріли. Хвилин через 15 прибігла моя дочка і сказала, що хлопців розстріляли.
Ми мерщій на місце, Женя лежав мертвий з піднятими руками. Йому три кулі влучили у грудину. Тобто діяли на ураження. Богданчик дихав, йому розтрощило таз. Я його поклала у машину і повезла у Чернігів до лікарні. Я — за кермом, поруч із сином його друг, який вчиться на медика. Богданчик ще був при свідомості…
Тільки тепер зрозуміла, що в той момент і нас могли розстріляти, бо ми просто летіли трасою, а на полях знаходились російські військові. А обабіч — трупи цивільних і спалені та пошкоджені вибухом машини. Але не довезли — дорогою Богдан помер через внутрішню кровотечу. Я була настільки шокована, що всі події далі пам’ятаю погано… На другий день несли дітей на кладовище, а вулицями продовжували їздити рашисти. Поховали Бодю та Женю у спільній могилі. Зроблю один пам’ятник на двох… Ходжу щодня до хлопчиків своїх, наплачусь — і додому. Час для мене навіки спинився.
…Усі кажуть: «Тримайтесь». А за що триматись, якщо моєю опорою були мої сини?! Не прощайте росію. І не забувайте вбитих, закатованих, скалічених українських дітей, — не стримує сліз згорьована мама.
Вікторія МИКИТЮК.
Джерело: fakty.ua.
Читайте також на volyn.com.ua: «Брат відомого українського дипломата зберіг життя усіх своїх хлопців на фронті, але загинув сам (Фото, відео)».
