Знайшли дитину завдяки допису в соцмережі: як підліток добирався з Білорусі на Чернігівщину через Волинь (Фото, відео)

14-річний Сергій Сорокопуд з села Ягідне — єдина дитина на Чернігівщині, яку примусово вивезли до Білорусі під час активних бойових дій. Про це Суспільному розказала начальниця відділу ювенальної превенції поліції Чернігівщини Оксана Огненко. Хлопця поранило у плече, коли він вийшов з підвалу, де його разом з родиною та ще понад трьома сотнями жителів села утримували окупанти у березні. Про шлях його повернення додому, детальніше у матеріалі.

На фото 14-річний Сергій Сорокопуд повертається з Білорусі до рідного села Ягідне на Чернігівщині.

 

 

За кордон хлопця ще у березні примусово вивезли окупанти. Сергій з родиною 10 діб провів у шкільному підвалі, куди росіяни зігнали понад 350 жителів села. 13-го березня його з сестрою випустили на поверхню, подихати і сходити за окропом. В цей момент за кілька сотень метрів впав снаряд.

Уламок розрізав хлопцю спину від плеча до пахви на 20 сантиметрів та зламав два ребра.

 

 

«Дуже боляче було, впав, кров з рота йшла, відключався майже, але підбігли люди і забрали мене, відвели до руських в медпункт», — згадує хлопець.

Ніч Сергій провів у тому ж підвалі. Хлопцю потрібна була операція, тому росіяни вирішили перевезти його до польового госпіталю у село Вишневе.

«Він вже стояв біля машини замотаний у ковдру в крові. Росіяни кажуть, ми його забираємо, кажу як? Я поїду з ним. Вони кажуть, для тебе місця нема, ти нікуди не їдеш. Ми йому заховали свідоцтво про народження під ковдру», — каже сестра хлопця Аліна.

«Він вже стояв біля машини замотаний у ковдру в крові. Росіяни кажуть, ми його забираємо, кажу як? Я поїду з ним. Вони кажуть, для тебе місця нема, ти нікуди не їдеш. Ми йому заховали свідоцтво про народження під ковдру», — каже сестра хлопця Аліна.

Далі разом з пораненими російськими солдатами, пригадує Сергій, його гвинтокрилом транспортували до Білорусі. Сергій потрапив до дорослої лікарні в Гомелі. Там він пролежав майже місяць. Його матір дізналася про це, коли росіяни вже відступали з Чернігівської області. Через брак повітря у підвалі жінці ставало зле, про сина їй не розповідали.

Сергія ж після дорослої лікарні перевели до дитячої. Там він провів ще місяць, за цей час йому зробили дві операції.

«Спочатку розкрили рану. Дістали дрібні уламочки, потім знову зшили. А друга операція – це вже пересадка шкіри з ноги», — розповідає хлопець.

Рідним вдалося знайти Сергія завдяки посту гомельської медсестри у соцмережах та вперше поговорити із ним.

 Аліна разом із правоохоронцями області розпочала шлях повернення хлопця додому. Дівчина єдина з родини могла поїхати за Сергієм. Коли були готові усі документи, Аліна захворіла на вітрянку, повернення відклалося на два тижні.

«Він плакав і я плакала, у нас інтернет не ловив, ми по городах бігали, щоб зловити, щоб з ним поговорити. Він – ви мене кинете. Ну як, кажу ми кинемо? Ми тебе заберем, почекай. Аліну ту зеленкою… вся зелена, п’ять разів на день мазали», — згадує мама Сергія Світлана.

«Він плакав і я плакала, у нас інтернет не ловив, ми по городах бігали, щоб зловити, щоб з ним поговорити. Він – ви мене кинете. Ну як, кажу ми кинемо? Ми тебе заберем, почекай. Аліну ту зеленкою… вся зелена, п’ять разів на день мазали», — згадує мама Сергія Світлана.

 Начальниця відділу ювенальної превенції поліції Чернігівщини Оксана Огненко, згадує, що лікарі пішли їм назустріч та притримали хлопця у лікарні:

«Ми зв’язалися з лікарнею ще раз. Нам сказали, що підуть на зустріч ще на декілька днів, щоб потримати його у лікарні. Якби його перевели до санаторію чи закладу інтернатного типу, то було б набагато важче звідти його забрати».

Шлях Аліни до Гомеля, який від Ягідного у 130 кілометрах, тепер лежав через Польщу до білоруського Бреста, потім до столиці – Мінська. Звідти вже до Гомеля.

 На зворотному шляху Аліна із Сергієм вирішили ризикнути та спробувати пройти через білорусько-український кордон у Волинській області. Оксана Огненко каже, були готові до різних сценаріїв розвитку подій. Тісно співпрацювали із прокуратурою області та прикордонниками.

«Кожного дня вони нам оновлювали інформацію, які можуть виникнути труднощі, проблеми і шляхи їх подолання. І щоб сказати їй : «Все, їдь до кордону», треба було ще раз все осмислити, всі ризики передивитися».

Сестра Сергія Аліна згадує:

«Хлопчик привіз до кордону, там ми години три провели, так як з випискою було непорозуміння, так як там було написано «Слава Україні!». Тобто лікар був українець і він так красиво підніс все, але не подумав, що на кордоні, країна агресор ..нам спочатку не повірили і дуже довго все перевіряли. Потім пішки 1.5- 2 кілометри йшли, там нас зустріла служба поліції».

До вторгнення росіян, хлопець займався боксом. Щоб поновити заняття, тепер Сергію потрібна реабілітація.

Читайте також: ««Дитина не може виходити без супроводу черниць»: Осадча розповіла про українку, якій не віддають власну доньку в Італії (Фото)»