Міжколгоспний комбікормовий завод у селі Дерно Ківерцівського району опинився в приватному володінні. Цікаво, як поділили виручку між господарствами, котрі розвалилися і не потребували комбікорму?
Олександр НАГОРНИЙ
Міжколгоспний комбікормовий завод у селі Дерно Ківерцівського району опинився в приватному володінні. Цікаво, як поділили виручку між господарствами, котрі розвалилися і не потребували комбікорму? Власником будівель та споруд на землі, яка належала сільській раді, стало товариство з екзотичною назвою — «Сакура-Агросервіс».
25 квітня 2002-ого року згідно з попереднім рішенням сільської ради було укладено договір на реалізацію ТзОВ «Сакура-Агросервіс» земельної ділянки 4,266 гектара в межах населеного пункту. Експерти визначили, що вартість землі на той час становила 88 412 гривень. Ціна була затверджена керівником обласного управління земельних ресурсів і погоджена з господарем — сільським головою. Кошти повинні були надходити на рахунок сільради в три етапи — по 29.500 гривень. В договорі були обумовлені штрафні санкції у випадку несвоєчасної оплати. Але тут якраз згадується прислів’я про козла, якого пустили в город, і що з того вийшло. Козел чи то б пак товариство користувалося землею протягом трьох років і не платило ні копійки. Більше того, державний акт на право власності на придбану підприємством землю не реєструвався. Схоже, що договір ніхто не збирався виконувати в зв’язку з новими стратегічними задумами, які, зрештою, довели цю «Сакуру» до банкрутства. І в січні 2005-ого року майно, що належало товариству, постановою виконавчої служби районного управління юстиції було передано у власність Рівненській філії ПриватБанку, а в червні того ж року продано приватному підприємцеві Н. Л. Подобаєвій. І знову ж таки, доки йшли ці торги, сільрада не отримувала ніяких дивідендів. Уявити собі, що в якогось приватного господарника ось так порядкують і топчуть землю зайди,— неможливо. То чому сільська рада ні договір не розірвала, ні штрафних санкцій не застосувала до нахаб? Сільський голова Олександр Палійчук у розмові з кореспондентом сказав, що він двічі звертався у господарський суд, який визнав його правоту. Чому ж справу не було доведено до логічного завершення? Контрольно-ревізійний відділ у районі вважає, що виконком ради та його голова не вживали штрафних санкцій, тобто не дбали про сільський бюджет. Обумовлені ще в 2002-ому році 88 412 гривень все ж виплачені сільраді новим власником колишнього комбікормового заводу. Адже в жовтні 2006-ого року було укладено новий договір між сільрадою, ТзОВ «Сакура-Агросервіс» та рівненським підприємцем Подобаєвою про купівлю-продаж земельної ділянки, проте в ньому не вказано, коли ж новий власник майна виконає попередні зобов’язання з врахуванням індексації, а це 26 601 гривня. Контрольно-ревізійний відділ звернувся з проханням до прокуратури району заявити цивільний позов в інтересах сільради про стягнення з винних осіб завданої шкоди на вказану суму. Сподіваємося, що, зрештою, сільрада, яка потребує дотації, поправить хоч трохи своє фінансове становище. Хоча сільська громада могла б і добре розжитися, якби місцева влада дружила із законодавством і дбала про землю, як про власні гаманці. Річ у тім, що вартість одного квадратного метра земельної ділянки, придбаної в 2006-ому році Н. Л. Подобаєвою, становить 2,07 гривні згідно з експертною оцінкою… 2001-ого року. А відомо, що ця оцінка дійсна лише протягом півроку. У 2005-ому році Дернівською сільською радою земельні ділянки уже реалізовувались за ціною від 5,5 до 12,63 гривні за квадратний метр. Тобто, як мінімум втрачено грошових надходжень до бюджету близько 150 тисяч гривень. Це безграмотність людей, котрі брали участь в оформленні тристороннього договору, чи щось інше — з корупційним відтінком?
