Президент знову марить широкою коаліцією. «Ширка» можлива лише без Тимошенко...
Президент знову марить широкою коаліцією. «Ширка» можлива лише без Тимошенко.
Георгій ПУШКАШ
В Україні стало модно встановлювати безглузді монументи на кшталт пам’ятника галушці, варенику, свині, жабі й таке інше. Куди доцільніше було б відкрити в столичному Маріїнському парку, що навпроти Верховної Ради, пам’ятник коаліційним граблям. Тоді б кожен політик міг би прийти до монумента та, не наступаючи безпосередньо на згаданий сільськогосподарський реманент, пригадував би: до чого призводить те, коли державні мужі не роблять висновків зі своїх помилок. На пам’ятнику варто було б причепити таблицю із іменами тих політиків, які вже наступали на ці граблі. Безумовно, що на дошці золотими літерами треба було вибити ім’я Олександра Мороза та час його зради демократичній коаліції, а ще дату – 30 жовтня 2007 року. Коли за цю зраду він був покараний українським народом і урочисто під шурхіт бюлетенів був спущений із політичної арени у каналізаційне небуття. Коли ж аналізуєш останні заяви Президента, то розумієш, що і йому варто було б звернутися, хоча б подумки, до горезвісних граблів. Тоді він не мав би не тільки гуль на лобі, але й рейтинг його політичної сили, можливо, був би більший ніж бронзових 14 відсотків. «Даю доручення Партії регіонів, БЮТ, блоку «Наша Україна-Народна самооборона» разом із іншими переможцями виборів розпочати попередні політичні консультації щодо формування більшості у парламенті та формування уряду», — заявив на порозі свого Секретаріату глава держави. Слова Віктора Ющенка для громадськості стали справжньою сенсацією, адже його політична сила пройшла весь виборчий марафон під помаранчевими прапорами, а її представники на кожному перехресті клялися, що НУ-НС буде винятково у демократичній коаліції. А між БЮТ і НУ-НС трохи не кров’ю була підписана угода про співпрацю та створення спільної коаліції. Те, що чимало з НУНСівців розриваються між багатими та чесними, а дехто з них і відверто тягне фракційну ковдру на спини біло-голубим, не новина. Але те, що Президент України (який є хоча б і почесним, але керівником цього політичного об’єднання) змінив своє майданівське гасло «Бандитам — тюрми!» на «Бандитам – коаліцію та владу!», якось не вкладається у голові. Втім, схоже, що почесний голова НУ-НС приголомшив цією заявою і деяких своїх однопартійців, бо ті кинулися пояснювати, що, мовляв, Ющенко не закликав до формування широкої коаліції, а лише просив зібратися усім разом поговорити, попити кави, подивитися в очі та й мило розійтися. Знаючи любов Віктора Андрійовича до ідилічних сцен, можна було б і повірити у це. Але Президент України Віктор Ющенко однією заявою не обмежився. Тільки-но частина блоку «НУ-НС» виступила з протестом проти єднання з регіоналами, він із самого Парижа цицькнув: «Усіх політиків, які заявляють, що вони не будуть ні з ким говорити або переговори вести, я попросив би забрати ці заяви назад і сідати за стіл переговорів». Далі, більше. Відповідаючи на запитання французьких журналістів, чи можлива ситуація, за якої уряд знову очолить представник Партії регіонів, Ющенко сказав, що «усе покажуть переговори». Отже, здавалося, на безневинному рандеву фаворитів виборів можна договоритися й до того, що Янукович і далі керуватиме урядом. Щоб повністю відновити хронологію заяв Віктора Ющенка, пригадаємо його ще одне інтерв’ю французькому телеканалові France, де він сказав, що Юлія Тимошенко таки «може стати прем’єр-міністром». Ось тільки завершення відповіді дивує. «Але я хочу відзначити, що це може статися (тобто призначення Тимошенко — авт.) тільки після того, як буде досягнуто згоди, насамперед між демократичною більшістю й опозицією», — стверджує Ющенко. Простіше кажучи, він пропонує Тимошенко, перед тим як стати главою уряду, йти на поклін до Партії регіонів і комуністів й отримати від них благословення. Такі заяви глави держави надихнули очільників Партії регіонів, які відчувши плече Президента України, розбазікалися до того, що найближчим часом хочуть зустрітися на переговорах із «Нашою Україною-Народною самообороною» і БЮТом. А деякі з представників ПР, як от колись «озима», а тепер «блакитна» Інна Богословська та майстер топлесу у стінах ЦВК Нестор Шуфрич навіть погрожують, що їх партія не ввійде до нової Верховної Ради і таким чином новий парламент без 150 голосів знов буде недієздатний. За таких умов прокинув ся і призабутий усіма Юрій Єхануров. Прокинувся і розродився посланням до керівництва «Нашої України». У листі він у паніці заявляє, що перемога на виборах Юлії Тимошенко, та її визнання, перекреслює всі досягнення Президента та «Нашої України». Висновок: треба боятися Тимошенко, як вогню. Зауважимо, що страх перед Тимошенко виникає не лише в Єханурова. Ще під час передвиборчих перегонів алтайський шаман Адучі-Вася пророкував, що Віктор Янукович «боїться жінки з косою». Тепер, видно, проти Юлії ополчилися й бурятські шамани. Невже їм під силу своїми камланнями нагнати страху і на представників демократичних сил? Недарма десь за пару тижнів до виборів Янукович ні сіло ні впало заходився вихваляти Єханурова. Жарти жартами, а в блоці НУНС, який за обіцянками глави Секретаріату Президента України Віктора Балоги, мав би набрати на перевиборах 20 відсотків, а отримав всього 14, творяться справжні дива. Великий наш земляк Гоголь відніс би їх до витівок нечистої сили. Чим же ще можна пояснити те, що на офіційному сайті блоку НУ-НС спершу з’являється заява одного з членів об’єднання, голови УНП Юрія Костенка, про те, що він не заперечує проти створення так званої «широкої коаліції», а потім прес-служба відхрещується від такого повідомлення, мовляв, цур-пек — не говорив Костенко такого. Дива та й годі! Очевидно, що всі заяви Президента України та деяких представників НУ-НС не є випадковим маренням. Оглядачі помітили, що Президент, коментуючи формат майбутньої коаліції, за останні дні жодного разу так і не вжив слова «демократична». Результати виборів дають всі можливості утворити саме таку коаліцію у складі БЮТ та НУНС: хоча президентський блок зібрав рівно стільки голосів, скільки і на попередніх виборах, Тимошенко постаралася за двох, бо набрала на півтора мільйона більше голосів, ніж торік. І в два рази з верхом більше, ніж НУНС. Можливо, такий приголомшливий успіх і налякав Президента. Як стверджують деякі політологи, Віктор Ющенко йде шляхом Леоніда Кучми – він боїться (знов комплекс страхів) авторитету Юлії Тимошенко, більше ніж «рецидивіста» Віктора Януковича. Останній, певно, із його кострубатістю та темним минулим і непрозорим теперішнім більш приємний, ніж впевнена, рішуча та все більше популярна Тимошенко. Для цього Віктор Ющенко разом із своїми дорадниками й почав хитромудру подвійну гру. Недаремно протягом місяців на Банкову, мов діти до школи, регулярно ходили Колесников (права рука Ахметова), а часом і сам Ахметов. Які таємні пакти вони там укладали, поки достеменно не відомо. Можна припустити, що завдання тепер у деяких представників як пропрезидентських сил, так і регіоналів одне: якщо не вдасться не допустити Тимошенко до посади керівника уряду, то, принаймні, за короткий термін «спалити» її на цій посаді, списавши на неї всі гріхи. Зробити винною у всіх реальних і нереальних кризах і таким чином прибрати як потенційного конкурента на майбутніх президентських виборах. Давайте знову повернемося до граблів, з яких ми й починали. Адже у цій справі є майже ідентична історія. Мабуть більшість читачів пам’ятає, що після перемоги Помаранчевої революції, коли Янукович і його соратники повтікали з України світ за очі, боячись, що їм доведеться відповідати за законом, саме Віктор Ющенко разом із тодішніми «любими друзями» викликав дух «біло-блакитних» із різних «екзилій», дарував індульгенцію від закону та посадив за стіл переговорів. Ющенко ініціював підписання Меморандуму про співпрацю між владою й опозицією. Бо конче кортіло посадити у прем’єрське крісло безвольного Юрія Єханурова. Рішучі дії Тимошенко на чолі уряду з реформування економіки та початок відокремлення влади від бізнесу перелякали, як виявилося, не тільки «біло-блакитних» кучмістів, але й деяких «помаранчевих». Ще один приклад, який пам’ятає навіть школяр. Ющенко підписав із Януковичем Універсал національної єдності. Зрозуміло, що про положення Універсалу Янукович і його однодумці забули швидше ніж висохло чорнило на підписах. Далі регіонали та комуністи об’єдналися із перевертнями, очолюваними Морозом, і вже хотіли «сплести лапті» самому Вікторові Андрійовичу, позбавивши його навіть бутафорного права покладати квіти до різних роковин, будувати арсенали, їздити до Батурина та водити хресні ходи. Як прогнозували політологи, ще б трохи і влада в країні, попри Конституцію, належала б виключно «директорії» у складі: Януковича, Мороза й Ахметова. На жаль, дехто з українських державних мужів у боротьбі за свої вузькокорпоративні права, ведучи підкилимні переговори, забуває для чого ж країна морочилася не один місяць виборчими баталіями. І... знову наступає на старі граблі. Але навряд чи суспільство дозволить повторити сценарій кількарічної давнини. Недаремно навіть іноземна газета «Фаненшенел Таймс» пише: фінішний ривок БЮТ перекреслив таємні домовленості Ющенка та Януковича. Українці не дозволять дядькам із будь-якого табору плювати на вибір народу і «вказувати перстом» (як любить висловлюватися той же Віктор Ющенко) кого слухати, а кого — ні. Граблі стануть виключною проблемою Віктора Ющенка та його оточення, бо Блок Юлії Тимошенко категорично відмовляється від коаліції з Януковичем, і готовий поговорити з ним лише про умови перебування Партії регіонів в опозиції. Або сам, як і обіцяв виборцям, піде в опозицію, якщо Ющенко наполягатиме-таки на коаліції з «регіоналами».
