Мить тріумфу Володі у стрільбі з лука на Іграх нескорених.
25-річний Володимир Нерода загинув, рятуючи пораненого побратима
Уродженець волинського села Мощаниця Олицької громади, учасник АТО, вижив після важкого поранення у 2018-му (коли лікарі давали мінімальні шанси на життя, а потім казали «народився у сорочці»), через три роки виборов медаль на Іграх нескорених, а в 2022-му, після повномасштабного вторгнення, знову був на передовій…
Про Героя дуже тепло згадує волонтерка із Дніпра Марина Соколова: «Для мене цей малий — ціла історія з таким болючим кінцем, що просто сил нема. Його, пораненого, доставили до нас у Київський шпиталь у той день, коли був відбір на Ігри нескорених у Сідней 2018 року. Наталя Козіна приїхала зі шпиталю на стадіон зі словами: «Такого важкого хлопчину привезли, лікарі переживають: виживе чи ні. Не дають ніяких прогнозів».
Він вижив. Годували його всім шпиталем, як малу дитину: хтось вмовляв, хтось сварив — а він не хотів ніяк…Знову всім шпиталем відправляли Вову на лікування в Німеччину, а він ледь не плакав, бо «там же вас не буде!». Знову сварили, коли почав проситися назад в Україну, ще недолікувавшись.
Володя рвався на фронт, рвався у бій. Турбувався про свій підрозділ. Був вдячним і щирим.
Вова був дитиною всім нам. Його можна було сварити рівно до того, як він починав усміхатися. А усміхався він майже завжди, коли нас бачив.
14 травня 2021 року Вовка приїхав на відбір у команду на Warrior Games. На реєстрації, за день до змагань, він обіймався, показував своє друге підборіддя і сміявся, що нарешті відгодувався. У день змагань переживав, що я працюватиму і не побачу, як він влучає у мішені на стрільбі з лука. Я таки працювала, багато чого пропустила, але на його вистріли встигла.
Неймовірна щира і дитяча радість, коли здобув медаль із баскетболу на візках. Якраз на цьому фото Аня вручає йому нагороду.
Вова — малий, який вже один раз мав не вижити, але вижив. Попри прогнози лікарів. Попри все. Вова загинув на війні».
Володимир Нерода поліг у бою 13 жовтня у Соледарі під Донецьком. «Він був трохи незграбним, але наполегливим та світлим і безпосереднім. Загинув, витягуючи пораненого бійця», — розповіли його побратими.
«Ще одне вирване молоде життя. Війна його шматувала. Жорстоко шматувала тіло. Намагалася розірвати на шматки його душу. Але з душею у неї нічого не вийшло. Вона була цілісна і чиста. Володя рвався на фронт, рвався у бій. Турбувався про свій підрозділ. Був вдячним і щирим. Вічна пам’ять тобі, хлопчику! Хай твоя душа спочиває в мирі. Вона цього заслужила. І твоє прохання для підрозділу буде виконане. Газові балончики вже їдуть. Згодом знайдемо й усе інше», — написала волонтерка Тетяна Климчук.
Марія МРІЯ
У боях за Україну полягли мужні сини Волині
Артур СЕРЕДЮК — боєць із села Підгір’я, що на Ратнівщині;
Микола МЕЛЬНИК — боєць із села Вишеньки, що на Рожищенщині;
Андрій КУШНЕРУК — боєць із міста Нововолинська;
Іван ЛАГАНОВСЬКИЙ — боєць із селища Мар’янівки, що на Горохівщині;
Андрій РЕДЬКО — боєць родом із села Лісове, що на Маневиччині, котрий жив у місті Вараш Рівненської області;
Олег ПАРФЕНЮК — боєць із міста Рожища;
Олег ЛІПИЧ — боєць із міста Каменя-Каширського;
Володимир ОСТАПЧУК — боєць із міста Каменя-Каширського.
Читайте також: На Донеччині загинув Герой з Волині Ігор Коптюк.
