росія-2026: як будуть розвиватися політичні процеси

Цей транзит, якщо ширше, відбувається так: нас всі бояться (2021) – ми швидко переможемо (2022-24) – щось іде не так (2025) – війна буде тривати стільки, скільки буде живим путін (2026). Далі відбувається розвилка – або народ ламають, або він починає отримувати певну суб’єктність. Що важливо: цю суб’єктність відчувають завжди еліти, які також можуть дещо по-іншому почати себе поводити.

Разом із цим відбувається транзит частини лоялістів та індиферентних в сторону опозиційності до путіна. Я вважаю, що до кінця 2026 року ми будемо мати ситуацію 50 на 50 в питанні підтримки путіна.

Я вважаю, що до кінця 2026 року ми будемо мати ситуацію 50 на 50 в питанні підтримки путіна.

Останні вибори путіна показали, що рівень його реальної підтримки склав 71 – 72%. Це пікове значення його реальної підтримки. Іншими словами, в росії приблизно третина населення плюс-мінус є опозиційною до путіна. До кінця 2026 року, повторюся, якщо виходити із сьогоднішніх даних, реальна кількість прихильників і противників путіна зрівняється. Точніше, ця модель буде умовно такою: 50% «за», 40% «проти» і 10% говоритимуть, що вони «поза політикою». Як виглядатиме ця опозиція? Вона буде розділена між лібералами та ура-патріотами.

 Уже зараз влада спробує купити ура-патріотів участю в політиці. Вже є напівофіційна заява про те, що 20% думи буде віддано учасникам війни. Більше того, «Єдина росія» не забирає на себе монополію на ветеранів, а самі ветерани пройдуть через різні партії, проте без створення партії ветеранів. І найголовніше: говорити про те, що це каналізує перехід ура-патріотів у потрібний для влади формат поки зарано. Система не готова до повернення мільйона людей з армії. І поки весь цей процес – це війна між Кірієнком (відповідальний за всю внутрішню політику) та Білоусовим (міністр оборони) за те, хто буде головним по ветеранах. Білоусов тут, безумовно, не самостійна фігура, а просто фронтить групу силовиків, які хочуть обмежити роль Кірєнка у внутрішній політиці. Думаю, в результаті путін якісь повноваження забере в Кірієнка, але залишить систему внутрішнього конфлікту між цими гравцями. Але, що важливіше: ця модель, як мінімум, на цьому етапі не усуває широкої опозиційності до путіна і не дозволяє, поки що, маргіналізувати велику частину ура-патріотів. Їм буде тісно в межах нинішньої політичної моделі, яка буде реалізована в наступній Думі з мінімальними косметичними правками. Більше того, як би це парадоксально не звучало, але лише мінімальна частина ура-патріотів хоче безкінечної війни путіна.

Ліберали несподівано отримали нове обличчя – Боню (Вікторія Боня – російська телеведуча, модель, блогерка та колишня учасниця реаліті-шоу «Дом-2». – Ред.). І, схоже, влада спробує і надалі їх маргіналізувати страхом та «бонями». Але минулі вибори показали шалений запит навіть на нікому невідомого кандидата в президенти і друга Кірієнка Надєждіна, якого влада змушена була зняти з виборів.

Звичайно, зараз ніхто не дасть створити ліберальну партію. Але ці люди навчилися жити паралельно з владою і будуть чекати свого часу. Новонавернені ліберали-опозиціонери будуть такими ж тихими, як і їх старші товариші. І чекатимуть свого часу.

Як би це парадоксально не звучало, але смерть режиму багато в чому буде залежати від того, чи об’єднаються ці дві опозиції в якійсь розумній перспективі.

Режим не може не реагувати на все те, що зараз відбувається внизу. При цьому єдина форма реакції, яку розуміє режим – закручування гайок і репресії. А це прискорить розрив між народом і владою. При цьому нам варто розуміти: зменшення підтримки путіна не означає, що народ готовий до поразки в тому значенні, як вони її розуміють.

Вадим ДЕНИСЕНКО, політик, політичний аналітик, журналіст, блогер.

Зараз також читають: Недарма ж кажуть: «Дякую тобі, Боже, що я не москаль!»