Коли Нанель Ахунжанович завітав до редакції, у першу мить ми подумали, що він приїхав із далеких країв і української не розуміє. Помилилися. Він уже понад сорок літ живе у Ківерцях, хоч народився у Казахстані, у м. Караганді...
Коли Нанель Ахунжанович завітав до редакції, у першу мить ми подумали, що він приїхав із далеких країв і української не розуміє. Помилилися. Він уже понад сорок літ живе у Ківерцях, хоч народився у Казахстані, у м. Караганді.
У 1959-ому призвали в армію, а служити довелося у Прикарпатському військовому окрузі. Після закінчення сержантської школи у Виноградові направили у секретну військову частину особливого призначення, що базувалася на Волині, у Сокиричах, Тростянці, Журавичах. А коли термін служби збіг, до Волині своєю довгою косою його «прив’язала» красуня Галя. Ось уже 45 років, як ідуть по життю разом українка і казах, обоє вже пенсіонери. Було нелегко, бо в долю вплутувалися відстані, несподівані кордони, за якими залишилися його степи та рідня. Та все ж Нанель Ахунжанович на долю не нарікає і плекає мрію зустрітися з тими, з ким ділив нелегкі солдатські будні. Адже з кожним роком їх стає все менше. «А вони мені так часто сняться», — зітхає колишній старшина Мухамеджанов і просить відгукнутися: м. Ківерці, вул. Матросова, 1, кв. 3. Тел. 80985330143.
